Ласкаво просимо до чергового випуску Microsoft Knowledge Nuggets на М365. Вітаю, я ваш ведучий Мірко Пітерс. Сьогоднішня тема – це те, про що майже всі чули, але мало хто може пояснити. Що ж таке Azure DevOps? Це лише інструмент для розробників чи щось набагато більше. Отже, ви хочете створити програмне забезпечення. Можливо, це вебсайт, мобільний застосунок або щось, що допоможе вашій компанії працювати краще. І ви сідаєте, щоб спланувати це. Вам потрібен інструмент для відстеження завдань, місце для зберігання коду, спосіб перевірки роботи та засіб доставки її користувачам. Не встигнете озернутися, як уже жонглюєте п'ятьма різними інструментами від п'яти різних компаній. Один для керування завданнями, інший для коду, третій для тестування, четвертий для розгортання, і жоден із них не взаємодіє з іншими. Це суцільний безлад. Microsoft поглянула на цей хаос і створила рішення, щоб його виправити. Це називається Azure DevOps, і це не просто ще один інструмент до вашої колекції. Це єдина підключена платформа, яка охоплює весь життєвий цикл розробки ПЗ, Розумієте, що таке Azure DevOps і як п'ять його основних компонентів працюють разом. Уявіть, це як сучасний офісний будинок. Word та Excel – це окремі кабінети, у яких ви працюєте. Microsoft 365 – це вся будівля з системами безпеки та архівом. Azure DevOps – це та сама ідея. Це ціла будівля для розробки програмного забезпечення, а не просто одна кімната. Отже, що саме таке Azure DevOps? Ось найпростіше визначення. Azure DevOps – це підключена платформа для повного життєвого циклу розробки програмного забезпечення. Звучить складно, тому давайте розберемося. 20 років тому, якби ви хотіли створити ПЗ, ви купували б окремі продукти для всього. Один інструмент для відстеження помилок, інший для керування вихідним кодом, третій для автоматизації збірок, четвертий для тестування, п'ятий для розгортання, і ви витрачали половину часу, просто змушуючи їх обмінюватися даними. Microsoft поглянула на цю складність і подумала, а що, якби всі ці сервіси працювали разом під одним дахом. Тому вони створили Azure DevOps. Це не один інструмент, це п'ять сервісів, що працюють спільно. Azure Bots для планування, Azure Repos для коду, Azure Pipelines для автоматизації, Azure Test Plans для якості, Azure Artifacts для обміну пакетами. Кожен із них виконує свою роботу, але всі вони пов'язані між собою. Повернімося до аналогії з офісним будинком. Стійка реєстрації керує тим, хто входить всередину. Це ваш сервіс ідентифікації. Офіси – це місця, де працюють люди. Це дошки та репозиторії. Поштовий відділ обробляє пакунки. Це артефакти. Команда безпеки охороняє будівлю. Це ваші засоби керування доступом і політики. У кожного своя робота, але всі вони під одним дахом. Вони обмінюються інформацією. Вони працюють разом. У цьому й полягає головна мета. А ось найкраща частина для початківців. Azure DevOps має безкоштовний тариф. Ви можете створити обліковий запис, почати проєкт і використовувати основні функції безкоштовно. П'ять безкоштовних користувачів отримують повний доступ. Необмежена кількість зацікавлених сторін отримує обмежений доступ безкоштовно. Отже, ви можете почати прямо сьогодні без витрат і з'ясувати, чи підходить це вам. Кредитна картка не потрібна. Жодних дзвінків від відділу продажів. Просто перейдіть на dev.azur.com і створіть обліковий запис. Отже, давайте розглянемо п'ять служб одну за одною, почавши з місця, де починається вся ваша робота. Azure Bots – командний центр вашого проєкту. Отже, Azure Bots – це місце, де ви плануєте та відстежуєте свою роботу. Уявіть, це як командний центр вашого проєкту. Якщо ви коли-небудь використовували стікери на стіні для відстеження завдань, ви вже розумієте основну ідею. Але замість фізичних стікерів, які відклеюються і губляться, Bots надає цифрову кенбендошку, яку кожен у вашій команді може бачити і оновлювати в реальному часі. Розберімося детальніше. Ви починаєте зі створення робочих елементів. Робочий елемент – це все, що вам потрібно відстежити. Історія користувача, функція, епік, завдання або помилка. Кожен має поля для опису, пріоритету, статусу та того, на кого він призначений. Ви організуєте ці робочі елементи в беклог, який є просто пріоритетним списком усього, що потрібно зробити. Ви можете згрупувати їх у ієрархії. Епіки зверху, функції під ними, історії користувачів під ними, а завдання – під історіями. Це дає вам чітке уявлення про те, що ви створюєте і навіщо. Потім ви плануєте спринти. Спринт – це фіксований період часу, зазвичай два тижні, протягом якого ваша команда зобов'язується виконати набір робочих елементів. Ви перетягуєте елементи зі свого беклогу в спринт, і раптом у вас є план. Кожен знає, над чим він працює і коли це має бути завершено. У вас також є запити. Запити дозволяють шукати та фільтрувати ваші робочі елементи. Покажи мені всі помилки, призначені сарі, які мають високий пріоритет. Покажи мені всі історії користувачів у поточному спринті, які ще активні. Запити потужні, тому що вони перетворюють ваші дані на відповіді. Ви можете зберігати їх, ділитися ними та використовувати для створення дашбордів. І дашборди – це те, де все збирається докупи. Ви можете створювати власні інформаційні панелі з віджитами, що показують діаграми згоряння, швидкість, кількість робочих елементів тощо. Ваша команда отримує актуальний огляд прогресу без потреби будь-кому писати звіти про стан. Дозвольте мені навести швидкий приклад. Уявіть невелику команду, яка створює веб-сайт. Власник продукту створює Epic під назвою «Портал клієнта». У ньому він створює такі функції, як реєстрація користувача та історія замовлень. У межах реєстрації користувача створюються історії «Як клієнт я хочу створити обліковий запис за допомогою своєї електронної пошти». Під цією історією розробники створюють завдання. Створити форму реєстрації, налаштувати перевірку електронної пошти, написати модульні тести. Кожне завдання призначається окремій особі. Команда відстежує прогрес на кенбен-дошці. Кожен бачить, що зроблено, що в роботі, а що очікується далі. Тепер порівняйте це з використанням Excel або дошки. Excel статичний. Ви надсилаєте таблицю електронною поштою, хтось оновлює її, надсилає назад, і поки ви її отримуєте, вона вже застаріла. Дошка краща для мозкового штурму, але її неможливо шукати. Вона ні до чого не підключена, і якщо хтось щось зітре, воно зникне назавжди. Бот спрацює в реальному часі. Вона підтримує пошук. Вона підключена до вашого коду, тестів та розгортань. Коли хтось оновлює робочий елемент, усі бачать це миттєво. Отже, ви спланували роботу, знаєте, що потрібно створити, але вам потрібно десь зберігати сам код. Ось тут у гру вступає Azure Repose. Azure Repose – постійне сховище для вашого коду. Отже, ви спланували роботу, знаєте, що потрібно створити, але вам потрібно десь зберігати сам код. Ось тут у гру вступає Azure Repose. Azure Repose – це контроль версій для вашого коду з використанням DIT. DIT – це галузевий стандарт, і більшість розробників уже використовують його. Repose дає вам місце для розміщення DIT-репозиторіїв безпосередньо в Azure DevOps. Ось аналогія з написанням книги. Уявіть, що ви пишете книгу з командою авторів. Ви могли б пересилати розділи електронною поштою туди і назад. Хтось редагує третій розділ, надсилає його, хтось інший редагує знову, і незабаром у вас є файли з назвами «Остаточний розділ 3v2» надіслано актуальний – «Докекс». І ніхто не знає, яка версія справжня. Саме так виглядала розробка програмного забезпечення до появи контролю версій. З DIT-вежур Repose усі працюють з одним центральним репозиторієм. Ви створюєте гілку. Сприймайте це як власну копію книги, де ви можете вносити зміни, не впливаючи на інших. Ви пишете свій розділ, тестуєте його і коли готові, створюєте пул-раквест. Це запит на об'єднання ваших змін із головною книгою. Інші автори перевіряють ваші зміни, залишають коментарі та виправляють помилки. Коли всі схвалять, ваші зміни об'єднуються, а вся історія відстежується. Ви можете точно побачити, хто, що, коли і чому змінив. Ось чому початківцям варто про це дбати. Жодних безладних імен файлів чи роздумів, чи працюєте ви з останньою версією. Більше ніяких випадкових перезаписів чужої роботи. Дід забезпечує вам страховку. Ви можете експериментувати, помилятися та відкочувати зміни, якщо щось зламалося. Це як мати кнопку «Скасувати» для всього вашого проєкту. І тут з'являється зв'язок із бодз. Ви можете пов'язувати свої коміти та запити на злиття безпосередньо з робочими елементами. Коли розробник виправляє баг, він додає ID бага в повідомлення коміту, і цей коміт прив'язується до завдання в бодз. Раптом ви отримуєте повну простежуваність. Ви можете побачити, які саме зміни в коді було внесено для кожної функції чи виправлення помилки. Менеджери продуктів можуть натиснути на робочий елемент і побачити написаний код. Розробники можуть подивитися на коміт і побачити, до якої користувацької історії він належить. Усе взаємопов'язано. Отже, тепер ваш код зберігається та відстежується. Він у безпеці. Він має версії. Але він просто лежить без діла. Як змусити його працювати? Як перетворити цей код на робочий додаток, яким можуть користуватися люди? Ось тут і з'являється Azure Pipelines. Azure Pipelines – це рушій автоматизації. Azure Pipelines – це рушій автоматизації, який збирає, тестує та розгортає ваш код автоматично. Простими словами, він бере ваш код і перетворює його на робочий додаток без зручної праці. Уявіть собі пекарню. Уявіть, що ви керуєте пекарнею і вручну випікаєте кожну буханку хліба для кожного замовлення. Ось так виглядає ручне розгортання. Хтось пише код, ви вручну копіюєте його на сервер, вручну запускаєте збірку, вручну перевіряєте працездатність. Це повільно, схильно до помилок, і якщо замовлень багато, ви просто не встигаєте. Саме тут на допомогу приходить Azure Pipelines. Ви автоматизуєте весь процес. Ви налаштовуєте його один раз, і він запускається автоматично щоразу, коли хтось змінює код. Це називається CI-CD – безперервна інтеграція та безперервна доставка. Ось що означає безперервна інтеграція. Щоразу, коли розробник відправляє код у репозиторі, конвейер автоматично збирає додаток і запускає тести. Якщо щось ламається, ви дізнаєтеся про це відразу, а не через два тижні під час розгортання. Розробник отримує сповіщення, виправляє помилку і знову відправляє код. Помилки виявляються рано, поки їх дешево виправити, а не пізно, коли це дорого коштує. Безперервна доставка означає, що зібраний і протестований код автоматично розгортається у ваших середовищах. Спочатку в тестове середовище для перевірки QA, потім у стейджинг для фінального тестування, а далі в продуктивне середовище для користувачів. Кожен етап може мати вбудовані підтвердження. Менеджеру може знадобитися схвалити розгортання в продуктивне середовище. Лід команди QA може знадобитися для підтвердження результатів тестування. Конвейер «Пайплайн» бере це на себе. Давайте розберемо ключові особливості. У вас є VAML файли, етапи, підтвердження та агенти. VAML – це простий текстовий файл, у якому ви визначаєте свій конвейер. Він зберігається у вашому репозиторії разом із кодом, що означає версійність конвейера, як і у вашого коду. Ви можете бачити, хто вніс зміни, коли і чому. Етапи дозволяють розділити конвейер на логічні частини. Збирання, тестування, розгортання. Підтвердження дозволяють обмежити доступ до розгортання, щоб лише авторизовані особи могли публікувати оновлення. Агенти – це машини, які безпосередньо виконують ваші збірки. Хтось забув крок, хтось скопіював не той файл, хтось розгорнув не в тому середовищі. Конвейери усувають усі ці проблеми. Вони працюють однаково щоразу. Жодних людських помилок, ніяких забутих кроків, і вони швидкі. Одна команда, про яку я читав, скоротила ручне розгортання з кількох годин до від 10 до 15 хвилин після налаштування Azure Pipelines. Це не просто невелике покращення. Це справжня трансформація. Отже, ваш код зібрано, протестовано та розгорнуто. Але перш ніж передати його клієнтам, потрібно переконатися, що він дійсно працює. Не просто компілюється, а робить те, що має робити. Саме тут на допомогу приходить Azure Test Plans. Azure Test Plans – якість безворожіння на кавовій гущі. Отже, ваш код збирається і розгортається, але чи працює він насправді? Не лише на вашій машині, не лише за ідеального сценарію. Чи працює він, коли хтось вводить неправильні дані, коли мережа повільна, або коли тисяча людей користуються ним одночасно? Саме тут на допомогу приходить Azure Test Plans. Test Plans – це структуроване ручне та дослідницьке тестування. Сприймайте це як передпольотний чек-лист пілота. Пілоти не просто сідають у літак у надії на краще. У них є контрольний список. Перевірити закрилки, перевірити пальне, перевірити прилади кожного разу, бо помилка в одному може призвести до катастрофи. З програмним забезпеченням так само. Помилка у продуктовому середовищі може коштувати вам грошей, клієнтів і репутації. Test Plans надає вам цей контрольний список. Ось як це працює. Ви створюєте тестові випадки. Кожен тестовий випадок описує конкретну річ для перевірки. Увійдіть з дійсним іменем користувача та паролем. Спробуйте увійти з невірним паролем. Спробуйте надіслати форму, не заповнивши обов'язкові поля. Кожен тест має кроки для виконання та очікувані результати. Ваш тестувальник проходить ці випадки крок за кроком і позначає кожен як пройдений або непройдений. Якщо тест не пройдено, вони можуть зареєструвати помилку прямо з тестового випадку. Ця помилка створюється як робочий елемент у БОДС, призначається потрібному розробнику та пов'язується з тестом для повної простежуваності. Ви можете групувати тестові випадки у набори тестів. Можливо, у вас є набір тестів для процесу оформлення замовлення, інший для реєстрації користувачів, ще один для панелі адміністратора. Потім ви організовуєте ці набори у плани тестування для різних релізів або спринтів. Ви можете точно побачити, що було протестовано, що пройдено, що ні, а що ще не тестувалося. Зв'язок із БОДС – це те, що робить усе це потужним. Коли тест не проходить, він створює помилку безпосередньо в БОДС. Розробник бачить її, виправляє, надсилає виправлення, конвайер збирає та розгортає нову версію. Тестувальник знову запускає тест. Він проходить. Помилка закривається. Усе це відбувається всередині однієї платформи. Жодних електронних таблиць, жодного копіювання звітів про помилки між системами. Усе пов'язано між собою. Буду з вами відвертим. Початківці часто ігнорують тест-пленс. Тестування здається зайвою роботою. Ви просто хочете швидше випустити свій код. Ви хочете побачити його в дії. Але ось у чому річ. Кожен розробник, з яким я спілкувався, має історію про помилку, яка потрапила в продуктив і спричинила катастрофу. Платіжна система, що знімала кошти з клієнтів двічі. Сторінка входу, що падала під навантаженням. Функція, яка видаляла дані замість того, щоб їх зберігати. Ці помилки – це завжди ті випадки, які можна було попередити простим тестом. Тест-пленс – це дешеве страхування. Це вимагає трохи часу спочатку, але економить багато зусиль згодом. Коли ваша команда зростатиме, ви зіткнетеся з іншою проблемою. Ви почнете писати той самий код знову і знову. Утиліти, компоненти для логування, обгортки ARRI. Ви будете копіювати та вставляти код між проектами, і невдовзі матимете п'ять різних версій одного і того самого, які трохи відрізняються і можуть містити помилки. Саме тут на допомогу приходить Azure Artifacts. Azure Artifacts ділиться вашими будівельними блоками. Azure Artifacts – це менеджер пакетів для ваших бібліотек коду, і найкраще думати про нього, як про блоки Lego. Замість того, щоб щоразу створювати все з нуля, ви берете готові блоки та з'єднуєте їх між собою. Коли хтось у вашій команді створює бібліотеку журналювання, він публікує її в Artifacts, після чого всі інші можуть додати її до своїх проєктів одним рядком коду. Жодного копіювання файлів, жодних надісланих електронною поштою архівів та жодних роздумів, яка версія є найновішою. Ось докладніша аналогія з Lego. Уявіть, що ви будуєте замок. Ви можете вручну вирізати кожну цеглину, що означає писати все з нуля, або можете взяти готові цеглини і зосередитися на унікальних частинах замку, і саме це дає використання Artifacts. Цеглини – це ваші спільні бібліотеки, замок – це ваш додаток. Вам все одно потрібно будувати унікальні частини, але не потрібно щоразу ви находити велосипед. Artifacts підтримує багато типів пакетів NewGet для NET, для JavaScript, MyOne для Java, Python-пакети та універсальні пакети для будь-чого іншого. Ви створюєте канал Feed – це ваше приватне сховище пакетів, і публікуєте в нього пакети. Ви налаштовуєте висхідні джерела, щоб також завантажувати публічні пакети з NewGet. Об або npmgs.com через той самий канал. Усе в одному місці. Чому це важливо? Це економить час, забезпечує узгодженість і керує версіями. Коли ви оновлюєте спільну бібліотеку, ви публікуєте нову версію і проєкти, що її використовують, можуть оновитися, коли будуть готові. Вас не змушують оновлюватися, і ви не застрягаєте на старій версії через те, що ніхто не може знайти найсвіжішу копію. Це контролювано та організовано. І це безпосередньо підключається до конвейерів Pipelines. Ваш конвейер збірки може автоматично публікувати пакети в Artifacts, а конвейер розгортання – використовувати пакети з Artifacts, тому весь потік автоматизовано. Код збирається, тестується, пакується, публікується та використовується без потреби копіювати файли вручну. Отже, тепер ви побачили всі п'ять сервісів. Bots для планування, Repose для коду, Pipelines для автоматизації, Testplans для якості та Artifacts для спільного використання. Але справжня магія полягає не в окремому сервісі, а в тому, як вони працюють разом. Дозвольте показати, як це виглядає на практиці. Загальна картина, як усе це поєднується. Дозвольте показати, як це виглядає на практиці на реальному прикладі, коли команда створює нову функцію. Крок перший. Власник продукту відкриває Azure Bots і створює історію користувача, наприклад, як клієнт «Я хочу скинути свій пароль». Додайте критерії приймання, призначте завдання поточному спринту, встановіть пріоритет і цей робочий елемент з'явиться в системі. Крок другий. Розробник відкриває Azure Repose, отримує актуальний код і створює нову гілку безпосередньо з робочого елемента. Bots дозволяє робити це навіть прямо зі сторі. Назва гілки автоматично містить ID робочого елемента. Розробник пише код, комітить його і в повідомленні до коміту вказує «Fixas 142». Це номер робочого елемента. Тепер коміт пов'язаний із користувацькою історією в Bots. Крок третій. Коміт автоматично запускає Azure Pipelines. Пайплайн отримує код, відновлює залежності, виконує збірку та запускає модульні тести. Якщо хоч один тест не проходить, Пайплайн зупиняється, а розробник отримує сповіщення. Якщо все успішно, Пайплайн розгортає код у тестовому середовищі і розробник бачить, як він працює, ще до того, як його побачать інші. Крок четвертий. QA-інженер відкриває Azure Test Plans, знаходить набір тестів для скидання пароля, виконує ручні тест кейси та перевіряє роботу функції. Але він знаходить помилку. У повідомленні про помилку є одрука. Він натискає «Створити баг» прямо з тест кейсу, і в Bots з'являється новий робочий елемент, пов'язаний із початковою історією. Розробник бачить це, виправляє, пушить зміни, Пайплайн запускається знову, тестувальник повторює тест, і все проходить успішно. Крок п'ятий. Функцію завершено, і команда публікує спільну бібліотеку автентифікації Azure Artifacts. Тепер інші команди можуть використовувати її у своїх проєктах. Компонент скидання пароля доступний як пакет, тому будь-яка команда, що створює функцію з автентифікацією, може додати його одним рядком коду. Жодних переписувань чи копіювань, лише посилання. Це і є злагоджена робота системи в дії. Кожен сервіс – це окрема кімната. Bots – це кімната планування, Repose, бібліотека коду, Pipelines – цех, Test Plans, станція контролю якості, Artifacts – склад. Проте справжня сила не в окремій кімнаті, а в коридорах, що їх з'єднують. Робочий елемент посилається на код, код запускає пайплейн, пайплейн розгортає тест, тест створює баги в Bots, а готовий пакет іде в Artifacts. Все взаємодіє з усім. І ось де стає цікаво. Щі приходить в Azure DevOps. Microsoft уже впроваджує інтеграції Co-Pilot як код-помічник для робочих елементів, що допомагає писати кращі історії, щі для підсумовування довгих обговорень та Co-Pilot для автоматичного огляду пул запитів. Це лише початок, але напрямок зрозумілий. Azure DevOps стає інтелектуальною платформою, а не просто набором інструментів. Тож як краще почати? Вам не потрібно використовувати всі п'ять сервісів одночасно. Оберіть один. Почніть з Bots, створіть проєкт, додайте кілька завдань і подивіться, як це працює. Потім додайте Repose, коли будете готові, а далі Pipelines крок за кроком. Ваш перший крок. Отже, основна ідея така. Azure DevOps – це не п'ять окремих інструментів, це єдина пов'язана платформа. Bots, Repose, Pipelines, Test Plans та Artifacts працюють разом. Цінність не в окремому елементі, а в тому, як вони взаємодіють. Ось ваш перший крок. Перейдіть на dev.azur.com і створіть безкоштовний обліковий запис. Потім розпочніть новий проєкт. Вивчіть Bots, створіть юзер-сторі, перетягніть її на CanBandошці і побачите, як це працює. Ось ваше завдання. Оберіть один невеликий проєкт, підійде будь-що. Відстежуйте його в Bots протягом тижня, додавайте завдання, оновлюйте статус і відчуйте, як це мати роботу прозорою та організованою. У наступному епізоді ми заглибимося в Azure Pipelines. Ми крок за кроком створимо ваш перший CI-CD Convair і побачимо, як автоматизувати збірки та розгортання з нуля. Підписуйтесь на вашу улюблену подкаст-платформу та поділіться цим випуском з тими, хто тільки починає свій шлях у DevOps.