WEBVTT

00:00:00.000 --> 00:00:01.820
Вам потрібне тестове середовище вежур.

00:00:01.960 --> 00:00:06.200
Нічого складного. Просто віртуальна мережа, кілька віртуальних машин і обліковий запис зберігання.

00:00:06.360 --> 00:00:10.060
Отже, ви входите на портал, знаходите кнопку групи ресурсів і починаєте клікати.

00:00:10.240 --> 00:00:13.840
Один клік для створення групи, ще кілька для налаштування віртуальної мережі,

00:00:13.940 --> 00:00:18.180
потім проходите майстер створення віртуальної машини, обираєте регіон, розмір, образ,

00:00:18.340 --> 00:00:21.740
налаштовуєте диск і мережу. Це, мабуть, десь 50 кліків.

00:00:21.880 --> 00:00:24.040
Потім ви робите це знову для другої віртуальної машини,

00:00:24.040 --> 00:00:26.900
налаштовуєте обліковий запис зберігання та правила Брандмауера.

00:00:26.900 --> 00:00:30.400
І ось у чому річ. Кожен такий клік – це шанс припуститися помилки.

00:00:30.560 --> 00:00:33.560
Вибрали не той регіон, ваш додаток працює повільніше, ніж мав би.

00:00:33.680 --> 00:00:36.340
Вибрали не той розмір машини, ви переплачуєте з першого дня.

00:00:36.540 --> 00:00:41.140
Забули закрити порт і ви щойно відкрили своє середовище для інтернету, навіть не помітивши цього.

00:00:41.320 --> 00:00:44.880
Тепер помножте це на три середовища – розробка, тест, продуктив

00:00:44.880 --> 00:00:47.580
і раптом ви робите не 50 кліків, а 150.

00:00:47.580 --> 00:00:52.420
І десь у цьому процесі продуктивне середовище стає зовсім не схожим на середовище розробки.

00:00:52.620 --> 00:00:56.680
Якесь налаштування тут, галочка там, і ці дрібні розбіжності згодом створюють великі проблеми.

00:00:56.780 --> 00:00:59.620
А що, якби ви могли описати всю свою інфраструктуру Azure у файлі,

00:00:59.700 --> 00:01:01.520
замість того, щоб клікати по всіх цих екранах?

00:01:01.660 --> 00:01:05.440
Що, якби ви могли запустити цей файл один раз і щоразу отримувати той самий результат?

00:01:05.620 --> 00:01:07.440
Саме про це ми сьогодні й поговоримо.

00:01:07.660 --> 00:01:11.400
Наприкінці цього епізоду ви зрозумієте, що таке інфраструктура як код,

00:01:11.400 --> 00:01:16.900
чому команди Azure покладаються на неї та як почати її використовувати, навіть не будучи розробником.

00:01:17.500 --> 00:01:19.400
Скільки насправді коштує ручне налаштування?

00:01:20.180 --> 00:01:22.620
Давайте розглянемо типову інсталяцію в Azure.

00:01:22.840 --> 00:01:26.200
Вам потрібна група ресурсів, у ній віртуальна мережа з парою підмереж,

00:01:26.320 --> 00:01:29.860
потім дві віртуальні машини, одна для веб-сервера, інша для бази даних

00:01:29.860 --> 00:01:32.600
і обліковий запис зберігання для даних вашого додатка.

00:01:32.780 --> 00:01:35.320
На порталі це цілий вечір без перервних кліків.

00:01:35.460 --> 00:01:38.220
І ось проблема – кожен клік – це ризик помилитися.

00:01:38.220 --> 00:01:41.800
Можливо, ви обрали не той регіон, бо в списку за замовчуванням стоїть EastUS,

00:01:41.920 --> 00:01:43.020
а вам потрібен WestEurope.

00:01:43.160 --> 00:01:46.660
Можливо, ви обрали розмір віртуальної машини, який занадто дорогий для ваших потреб.

00:01:46.860 --> 00:01:49.800
Можливо, ви випадково залишили порт керування відкритим для інтернету.

00:01:49.900 --> 00:01:51.120
Такі помилки трапляються.

00:01:51.320 --> 00:01:53.260
Вони стаються тому, що портал дозволяє легко клацати швидко,

00:01:53.320 --> 00:01:55.300
але не дає змоги легко сповільнитися і перевірити свою роботу.

00:01:55.440 --> 00:01:58.220
А справжня ціна – це не лише час, витрачений на виправлення цих помилок.

00:01:58.220 --> 00:02:00.640
Це час, який ви витрачаєте на повторення одних і тих самих кліків для розробки,

00:02:00.700 --> 00:02:02.560
тестування проміжного середовища та продуктивного середовища.

00:02:02.620 --> 00:02:03.780
Тому що ось що стається.

00:02:03.940 --> 00:02:06.900
Ви створюєте середовище розробки в понеділок, це займає три години, і воно працює ідеально.

00:02:07.060 --> 00:02:09.060
У вівторок ви створюєте середовище тестування.

00:02:09.240 --> 00:02:12.720
Цього разу ви трохи швидші – два з половиною години, але забуваєте один параметр.

00:02:12.860 --> 00:02:15.800
Правило Брандмауера, яке було відкрите в розробці, закрито в тестуванні.

00:02:15.800 --> 00:02:18.960
Ваш застосунок поводиться інакше, і ви витрачаєте годину на його налагодження.

00:02:19.100 --> 00:02:21.560
До того часу, як у п'ятницю ви дійдете до продуктивного середовища,

00:02:21.640 --> 00:02:23.380
воно зовсім не буде схожим на середовище розробки.

00:02:23.540 --> 00:02:26.280
Інші розміри віртуальних машин, інші конфігурації сховища,

00:02:26.380 --> 00:02:29.440
кілька налаштувань, які ви змінили, бо хтось сказав – швиденько спробуй це.

00:02:29.600 --> 00:02:33.400
Це дрейф конфігурації, і це природний результат створення середовищ вручну.

00:02:33.580 --> 00:02:36.480
Справжня проблема в тому, що ви не можете перевірити клацання миші.

00:02:36.480 --> 00:02:38.380
Ви не можете скасувати клацання миші.

00:02:45.800 --> 00:02:49.540
Отже, що, якби ви могли описати все налаштування Azure у файлі замість того,

00:02:49.700 --> 00:02:50.700
щоб клацати по екранах.

00:02:50.820 --> 00:02:53.460
Один файл, який точно описує, як має виглядати ваше середовище.

00:02:53.620 --> 00:02:55.780
Запустіть його один раз, отримуйте той самий результат щоразу.

00:02:55.880 --> 00:02:58.020
Запустіть його знову, отримуйте той самий результат знову.

00:02:58.080 --> 00:02:59.740
Жодного дрейфу, жодних забутих налаштувань,

00:02:59.860 --> 00:03:02.160
жодних продуктивних середовищ, що зовсім не схожі на розробку.

00:03:02.580 --> 00:03:04.880
Інфраструктура як код – визначення одним реченням.

00:03:05.160 --> 00:03:07.740
Інфраструктура як код означає опис вашої інфраструктури у файлі,

00:03:07.740 --> 00:03:09.700
який Azure може прочитати та побудувати для вас.

00:03:09.840 --> 00:03:11.440
Ось і все. Одне речення.

00:03:11.600 --> 00:03:14.480
Ви пишете файл Azure, считує його, і ваше середовище з'являється.

00:03:14.640 --> 00:03:16.380
Подумайте про це як про офісну будівлю.

00:03:16.520 --> 00:03:17.960
Якби ви хотіли облаштувати новий офіс,

00:03:18.060 --> 00:03:19.720
ви могли б ходити і вказувати кожному працівнику,

00:03:19.820 --> 00:03:21.440
куди поставити кожен стіл і кожен стілець.

00:03:21.520 --> 00:03:23.880
Це ручний підхід. Це працює, але повільно,

00:03:23.940 --> 00:03:26.240
і кожен зрештою матиме трохи інше розташування.

00:03:26.380 --> 00:03:27.960
Або ви могли б дати їм креслення.

00:03:27.960 --> 00:03:30.760
Один аркуш паперу, на якому точно вказано, де все має стояти.

00:03:30.760 --> 00:03:33.700
Кожна кімната ідентична, тому що всі слідували одному плану.

00:03:33.840 --> 00:03:35.960
Ваш файл IAC – це і є таке креслення.

00:03:36.100 --> 00:03:39.080
Це єдине джерело істини для всього вашого середовища Azure.

00:03:39.300 --> 00:03:41.680
Все, що потрібно вашому середовищу, групи ресурсів,

00:03:41.780 --> 00:03:43.400
віртуальні мережі, віртуальні машини,

00:03:43.520 --> 00:03:45.860
облікові записи зберігання, правила брандмауера –

00:03:45.860 --> 00:03:46.800
все це в одному файлі.

00:03:46.900 --> 00:03:48.540
Але тут є важлива відмінність.

00:03:48.700 --> 00:03:51.400
IAC використовує так званий декларативний підхід.

00:03:51.400 --> 00:03:54.080
Це вишуканий спосіб сказати, що ви повідомляєте Azure,

00:03:54.080 --> 00:03:56.500
що ви хочете, а не як це будувати крок за кроком.

00:03:56.660 --> 00:03:58.480
Ви не кажете «Створіть групу ресурсів,

00:03:58.580 --> 00:04:00.320
потім віртуальну мережу всередині неї,

00:04:00.400 --> 00:04:02.180
а потім підмережу всередині неї».

00:04:02.180 --> 00:04:04.940
Ви кажете «Мені потрібна група ресурсів з віртуальною мережею,

00:04:05.000 --> 00:04:06.060
у якій є підмережа».

00:04:06.060 --> 00:04:07.640
Azure сама визначає порядок.

00:04:07.740 --> 00:04:08.860
Це відрізняється від скриптів,

00:04:08.980 --> 00:04:11.080
які системні адміністратори використовували роками.

00:04:11.260 --> 00:04:12.600
Скрипти є імперативними.

00:04:12.600 --> 00:04:15.400
Вони вказують системі, що саме робити крок за кроком.

00:04:15.520 --> 00:04:17.320
Зроби це, потім те, потім ще ось це,

00:04:17.320 --> 00:04:19.660
і якщо один крок не вдається, все ламається.

00:04:19.840 --> 00:04:21.160
А як? Це протилежність.

00:04:21.320 --> 00:04:22.600
Ви описуєте кінцевий стан,

00:04:22.700 --> 00:04:24.840
а система сама з'ясовує, як його досягти.

00:04:25.000 --> 00:04:26.200
Ось конкретний приклад.

00:04:26.360 --> 00:04:28.720
Замість того, щоб вводити 50 окремих команд CLI

00:04:28.720 --> 00:04:29.980
для створення віртуальної машини,

00:04:30.080 --> 00:04:31.040
ви пишете щось на кшталт

00:04:31.040 --> 00:04:33.980
«Мені потрібна віртуальна машина з 8 гігабайтів оперативної пам'яті,

00:04:33.980 --> 00:04:35.940
на якій працює Ubuntu 22.04,

00:04:36.120 --> 00:04:37.600
підключена до цієї віртуальної мережі

00:04:37.600 --> 00:04:39.420
з приєднаним обліковим записом зберігання».

00:04:39.420 --> 00:04:41.680
Це все. Один опис замість 100 команд.

00:04:41.680 --> 00:04:43.400
І це важливо для Azure саме тому,

00:04:43.560 --> 00:04:45.720
що портал робить початок роботи дуже простим.

00:04:45.880 --> 00:04:47.600
Ви можете запустити віртуальну машину

00:04:47.600 --> 00:04:49.100
за 10 хвилин кількома кліками.

00:04:49.280 --> 00:04:50.720
Але портал не масштабується.

00:04:50.900 --> 00:04:52.940
Коли вам потрібно 10 середовищ замість одного,

00:04:53.140 --> 00:04:54.200
портал стає тягарем.

00:04:54.340 --> 00:04:56.360
А як? Це спосіб вибратися з цієї пастки.

00:04:56.520 --> 00:04:58.080
Отже, звучить корисно чи не так?

00:04:58.080 --> 00:05:00.240
Але які інструменти Microsoft насправді надає

00:05:00.240 --> 00:05:01.740
для написання цих файлів шаблонів?

00:05:01.860 --> 00:05:05.200
Набір інструментів Azure, а як ARM, Bicep і слон у кімнаті.

00:05:05.340 --> 00:05:07.240
Отже, які інструменти Microsoft насправді

00:05:07.240 --> 00:05:09.000
дає вам для написання цих файлів шаблонів?

00:05:09.140 --> 00:05:11.440
Оригінальний інструмент називається шаблони ARM.

00:05:11.640 --> 00:05:13.400
ARM означає Azure Razos Manager,

00:05:13.580 --> 00:05:15.380
і ці шаблони існують з самого початку.

00:05:15.620 --> 00:05:17.500
Вони написані на JSON в форматі даних,

00:05:17.580 --> 00:05:20.380
що виглядає як конфігураційний файл з 2015 року.

00:05:20.560 --> 00:05:22.580
Багато фігурних дужок, багато квадратних дужок,

00:05:22.700 --> 00:05:23.400
багато відступів.

00:05:23.400 --> 00:05:25.220
Якщо ви хоч раз бачили JSON-файл,

00:05:25.280 --> 00:05:26.300
ви розумієте, про що я.

00:05:26.460 --> 00:05:28.800
Він функціональний, але його не дуже приємно читати.

00:05:28.980 --> 00:05:30.880
Шаблони ARM досі широко використовуються,

00:05:31.000 --> 00:05:32.540
особливо в корпоративних середовищах.

00:05:37.240 --> 00:05:40.200
Але якщо ви новачок, перегляд шаблону ARM

00:05:40.200 --> 00:05:41.640
вперше може бути лякаючим.

00:05:41.820 --> 00:05:43.140
Він занадто багатослівний.

00:05:43.340 --> 00:05:44.360
Його легко зламати.

00:05:44.540 --> 00:05:46.540
Одна пропущена кома, і все перестає працювати.

00:05:46.680 --> 00:05:48.540
Писати такий шаблон вручну – це болісно.

00:05:48.720 --> 00:05:51.220
Microsoft усвідомила цю проблему і створила Bicep.

00:05:51.380 --> 00:05:53.140
Bicep – це відповідь Microsoft на те,

00:05:53.140 --> 00:05:54.940
що шаблони ARM занадто складні.

00:05:55.060 --> 00:05:57.380
Це новіша мова, яка компілюється в шаблони ARM

00:05:57.380 --> 00:05:59.960
у фоновому режимі, але синтаксис у неї набагато чистіший.

00:06:00.100 --> 00:06:01.700
Це виглядає як справжній код.

00:06:01.700 --> 00:06:04.780
Ви пишете щось на кшталт Razos MyVM Microsoft.

00:06:05.720 --> 00:06:09.520
Compute Virtual Machines, а не сторінки вкладеного JSON.

00:06:10.720 --> 00:06:12.600
Він створений насамперед для людей.

00:06:12.760 --> 00:06:15.720
Тепер є ще один варіант, про який ви почуєте – Terraform.

00:06:15.860 --> 00:06:18.020
Terraform – це інструмент від компанії HashiCorp,

00:06:18.020 --> 00:06:19.980
який працює з Azure та іншими хмарами.

00:06:20.120 --> 00:06:22.660
Якщо вам потрібно керувати інфраструктурою в AWS,

00:06:22.960 --> 00:06:25.940
Google Cloud і Azure одночасно – Terraform – найкращий вибір.

00:06:26.080 --> 00:06:28.920
Він більш портативний, але ця портативність має свою ціну.

00:06:28.920 --> 00:06:31.640
Terraform додає рівень абстракції між вами та Azure.

00:06:31.840 --> 00:06:36.260
Вам потрібно вивчити власну мову Terraform HCL на додаток до розуміння самої Azure.

00:06:36.460 --> 00:06:38.860
Він потужний, але вносить додаткову складність.

00:06:39.000 --> 00:06:39.920
Тож, що обрати новачкові?

00:06:40.600 --> 00:06:42.920
Якщо ви працюєте лише з Azure, почніть з Bicep.

00:06:43.000 --> 00:06:44.880
Причина проста – власна інтеграція.

00:06:45.020 --> 00:06:47.160
Bicep створений Microsoft спеціально для Azure.

00:06:47.300 --> 00:06:48.780
У нього менше рухомих частин.

00:06:48.960 --> 00:06:50.540
Він має повну підтримку Microsoft.

00:06:50.800 --> 00:06:54.040
І оскільки він компілюється в шаблони ARM, ви ні до чого не прив'язані.

00:06:54.040 --> 00:06:57.440
Ви завжди зможете перейти на чисті шаблони ARM, якщо знадобиться.

00:06:57.680 --> 00:07:00.780
Bicep – це шлях найменшого опору для того, хто хоче почати.

00:07:00.960 --> 00:07:03.060
Ось як ці інструменти працюють на практиці.

00:07:03.240 --> 00:07:06.220
Ви пишете файл Bicep, ARM-шаблон чи будь-що інше.

00:07:06.380 --> 00:07:08.000
Потім ви запускаєте команду.

00:07:08.200 --> 00:07:11.100
Для Bicep ця команда – az-deployment-group-create.

00:07:11.280 --> 00:07:16.740
Azure считує ваш файл, порівнює його з наявним станом і створює те, чого не вистачає, або змінює те, що відрізняється.

00:07:16.880 --> 00:07:19.540
Вам не потрібно вказувати Azure, в якому порядку виконувати дії.

00:07:19.540 --> 00:07:22.980
Вона сама це визначає. І ось тут стає по-справжньому цікаво.

00:07:23.120 --> 00:07:27.140
Ви можете підключити це до CI-CD-конвейера безперервної інтеграції та розгортання.

00:07:27.300 --> 00:07:30.340
Це означає, що щоразу, коли ви надсилаєте зміни до репозиторію коду,

00:07:30.460 --> 00:07:33.640
Azure автоматично запускає ваш файл IAC і оновлює інфраструктуру.

00:07:33.800 --> 00:07:38.480
Жодних ручних кроків, ніяких входів у портал, просто зміни коду автоматично потрапляють у продакшні.

00:07:38.640 --> 00:07:41.200
Отже, у вас є файл, який описує вашу інфраструктуру.

00:07:41.340 --> 00:07:43.380
Ви можете запустити його і отримати стабільний результат.

00:07:43.380 --> 00:07:45.840
Ви навіть можете автоматизувати все це за допомогою конвейера.

00:07:45.940 --> 00:07:49.200
Але що це дає насправді? Ось де все стає по-справжньому потужним.

00:07:49.360 --> 00:07:51.840
Що контроль версій дає для вашого середовища Azure.

00:07:52.020 --> 00:07:54.100
Ось про що люди говорять недостатньо часто.

00:07:54.320 --> 00:07:56.920
Справжня суперсила IAC – це не сам формат шаблону.

00:07:57.040 --> 00:07:59.480
Це не протистояння Bicep проти ARM проти Terraform.

00:07:59.660 --> 00:08:01.540
Справжня суперсила – це контроль версій.

00:08:01.680 --> 00:08:06.020
Коли ви зберігаєте свої файли IAC у репозиторії, як от GitHub або Azure Repose,

00:08:06.160 --> 00:08:07.700
кожна зміна стає відстежуваною.

00:08:07.700 --> 00:08:09.540
Хто що змінив, коли і чому.

00:08:09.740 --> 00:08:13.840
Ви отримуєте повну історію кожної зміни у вашій інфраструктурі з першого дня.

00:08:14.000 --> 00:08:16.100
І це означає, що ви можете відкутитися назад.

00:08:16.300 --> 00:08:19.200
Якщо розгортання щось ламає, вам не потрібно гадати, що пішло не так.

00:08:19.360 --> 00:08:22.680
Вам не потрібно копірсатися в журналах аудиту порталу, сподіваючись знайти відповідь.

00:08:22.760 --> 00:08:26.320
Ви просто повертаєтеся до останньої робочої версії файлу IAC і розгортаєте знову.

00:08:26.500 --> 00:08:27.440
Проблема зникає.

00:08:27.580 --> 00:08:30.100
Це те, чого ви просто не зможете зробити кліками миші.

00:08:30.100 --> 00:08:32.880
Це також означає, що ваші середовища залишаються узгодженими.

00:08:33.000 --> 00:08:35.960
Розробка, тестування та робоче середовище базуються на одних і тих самих файлах.

00:08:36.000 --> 00:08:39.100
Несхожих файлах не файлах, що були однаковими, але з часом розійшлися.

00:08:39.220 --> 00:08:40.280
Тими самими файлами.

00:08:40.440 --> 00:08:42.600
Ви розгортаєте середовище розробки з основної гілки.

00:08:42.760 --> 00:08:45.900
Коли ви готові до тестування, ви розгортаєте ці ж файли в тестовій підписці.

00:08:46.060 --> 00:08:49.400
Коли ви готові до робочого середовища, ви знову розгортаєте ті самі файли.

00:08:49.400 --> 00:08:53.180
Кожне середовище ідентичне, бо всі вони побудовані за одним кресленням.

00:08:53.280 --> 00:08:57.700
Оскільки ці файли зберігаються в репозиторії, ви можете проводити перевірку коду для інфраструктури.

00:08:57.820 --> 00:09:01.800
Перш ніж хтось розгорне зміни, інший член команди має їх переглянути та схвалити.

00:09:01.980 --> 00:09:05.100
Це виявляє помилки ще до того, як вони потраплять у ваше середовище.

00:09:05.260 --> 00:09:09.620
Це той самий процес, який розробники застосовують до коду програм, застосований до вашого налаштування Azure.

00:09:09.800 --> 00:09:11.140
Ось приклад з реального життя.

00:09:11.140 --> 00:09:14.640
Хтось із вашої команди випадково відкриває обліковий запис зберігання для публічного доступу.

00:09:14.740 --> 00:09:19.160
Без IAC ви можете не помітити це, поки не прийде рахунок або хтось не повідомить, що ваші дані відкриті.

00:09:19.320 --> 00:09:21.320
З IAC ця зміна видима в репозиторії.

00:09:21.520 --> 00:09:23.120
Вона проходить через перевірку коду.

00:09:23.320 --> 00:09:26.320
Хтось помічає це і каже, гей, цей обліковий запис зберігання не має бути публічним.

00:09:26.480 --> 00:09:28.840
Зміна блокується ще до того, як потрапить у робоче середовище.

00:09:28.960 --> 00:09:31.580
А якщо вона якимось чином проскочить, ви можете відкутити її за лічені секунди.

00:09:31.580 --> 00:09:33.680
Ви навіть можете використовувати стратегії розгалуження.

00:09:33.820 --> 00:09:35.820
Хочете поекспериментувати з новою конфігурацією?

00:09:35.960 --> 00:09:39.340
Створіть окрему гілку, внесіть зміни, розгорніть у тестовому середовищі і перевірте, чи працює.

00:09:39.480 --> 00:09:41.560
Якщо працює, об'єднайте з основною гілкою.

00:09:41.700 --> 00:09:44.060
Якщо ні, видаліть гілку і спробуйте щось інше.

00:09:44.220 --> 00:09:48.000
Ваше робоче середовище залишається недоторканим, доки ви не переконаєтеся в безпеці змін.

00:09:48.280 --> 00:09:51.580
Узгодженість це чудово, але IAC також робить ваше налаштування Azure безпечнішим.

00:09:52.300 --> 00:09:56.160
І це важливо незалежно від того, чи керує всім одна людина, чи ціла команда.

00:09:56.360 --> 00:09:58.400
Безпека за задумом, а не випадково.

00:09:58.580 --> 00:10:00.180
Ось що дивує багатьох людей.

00:10:00.360 --> 00:10:03.860
Коли ви використовуєте IAC безпека, це не те, що ви додаєте згодом.

00:10:04.020 --> 00:10:06.060
Вона закладена в шаблон від самого початку.

00:10:06.060 --> 00:10:10.880
Замість того, щоб пам'ятати про вімкнення шифрування для кожного нового облікового запису зберігання, це вже є у вашому файлі.

00:10:10.960 --> 00:10:16.200
Замість того, щоб сподіватися на правильне налаштування бранд Мауера Кимус, правила зафіксовані і застосовуються щоразу.

00:10:16.200 --> 00:10:18.660
Ця концепція має назву «Політика як код».

00:10:18.660 --> 00:10:21.920
Ви кодуєте свої правила безпеки безпосередньо у конвейер розгортання.

00:10:22.080 --> 00:10:29.480
Тож щоразу, коли хтось намагається розгорнути обліковий запис зберігання, конвейер перевіряє вімкнення HTTPS, шифрування та блокування публічного доступу.

00:10:29.480 --> 00:10:32.680
Якщо шаблон не відповідає цим правилам, розгортання не відбувається.

00:10:32.840 --> 00:10:35.840
Небезпечна конфігурація ніколи не потрапляє у ваше середовище.

00:10:35.960 --> 00:10:37.620
Подумайте, що саме це замінює.

00:10:37.620 --> 00:10:43.100
Десятки ручних перевірок, хтось має не забути поставити правильну галочку, хтось інший має потім перевірити ці галочки.

00:10:43.380 --> 00:10:44.800
Все це відходить у минуле.

00:10:44.960 --> 00:10:50.680
Один безпечний шаблон, один набір політик і кожне розгортання автоматично відповідає вашим стандартам безпеки.

00:10:50.680 --> 00:10:53.600
Але тут починається найцікавіше – відновлення після аварії.

00:10:53.740 --> 00:10:56.800
Файл, що описує вашу інфраструктуру, може відтворити її будь-де.

00:10:56.980 --> 00:11:01.960
Якщо зловмисник зламає ваше середовище, вам не доведеться витрачати дні, з'ясовуючи, що вони змінили та як це виправити.

00:11:01.960 --> 00:11:03.100
Ви знищуєте його.

00:11:03.280 --> 00:11:05.180
Ви розгортаєте все заново зі свого файлу АЯК.

00:11:05.300 --> 00:11:07.300
Ваше чисте середовище повертається за лічені хвилини.

00:11:07.420 --> 00:11:09.760
Це неможливо, якщо ваша інфраструктура була побудована вручну.

00:11:09.900 --> 00:11:12.600
А оскільки все зберігається у системі контролю версій, ви маєте журнал аудиту.

00:11:12.740 --> 00:11:14.840
Кожна зміна вашої інфраструктури записується.

00:11:14.980 --> 00:11:16.260
Хто зробив, коли, чому.

00:11:16.440 --> 00:11:19.800
Це підтвердження відповідності вимогам без потреби заповнювати електронні таблиці.

00:11:19.980 --> 00:11:23.460
Для невеликих команд без окремого відділу безпеки це значне підсилення.

00:11:23.460 --> 00:11:27.740
Ви отримуєте методи безпеки корпоративного рівня без найму цілої команди фахівців з безпеки.

00:11:27.880 --> 00:11:31.080
Це звучить чудово на папері, але початок роботи може здаватися складним.

00:11:31.260 --> 00:11:33.860
Дозвольте запропонувати вам реалістичний шлях вперед.

00:11:33.920 --> 00:11:35.580
Як почати, нічого не зламавши?

00:11:35.700 --> 00:11:38.060
Правило перше – не починайте з продуктивного середовища.

00:11:38.180 --> 00:11:39.920
Я не можу наголосити на цьому достатньо сильно.

00:11:40.100 --> 00:11:42.080
АЯК – це потужно, але це також і щось нове.

00:11:42.200 --> 00:11:43.380
Ви припуститеся помилок.

00:11:43.580 --> 00:11:45.340
Робіть їх там, де це не має значення.

00:11:45.340 --> 00:11:53.360
Оберіть невелику частину свого середовища Azure, групу ресурсів з однією віртуальною машиною чи обліковим записом зберігання, щось просте, що вже працює і в чому ви впевнені.

00:11:53.500 --> 00:11:54.620
Ось у чому хитрість.

00:11:54.740 --> 00:11:58.520
Портал Azure може автоматично генерувати ERM-шаблони з ваших існуючих ресурсів.

00:11:58.660 --> 00:12:04.940
Ви переходите до своєї групи ресурсів, натискаєте «Експортувати шаблон» і Azure надає JSON-файл, що описує все в цій групі.

00:12:05.100 --> 00:12:06.080
Він не ідеальний.

00:12:06.380 --> 00:12:10.020
Експортований шаблон часто містить зайве, але це чудова відправна точка.

00:12:10.020 --> 00:12:13.260
Ви берете те, що побудували вручну, і перетворюєте це на код.

00:12:13.400 --> 00:12:16.500
Це підхід зворотного проєктування, і це найшвидший спосіб навчитися.

00:12:16.620 --> 00:12:19.080
Почніть із Bicep та безкоштовних інструментів Azure.

00:12:19.240 --> 00:12:25.060
Microsoft має розширення VS Code для Bicep, що надає підсвічування синтаксису, автодоповнення та візуальний попередній перегляд того, що ви створюєте.

00:12:25.200 --> 00:12:29.400
Ви можете побачити свою віртуальну мережу та підмережі у вигляді діаграми ще до того, як щось розгорнете.

00:12:29.580 --> 00:12:32.500
Це значно полегшує розуміння того, що насправді робить ваш код.

00:12:32.500 --> 00:12:34.820
Ви користовуйте окрему підписку для тестування.

00:12:34.980 --> 00:12:38.060
Більшість підписок Azure мають ліміти витрат і безкоштовні кредити.

00:12:38.260 --> 00:12:42.820
Створіть тестову підписку, розгорніть там свій IAC, ламайте все, виправляйте та навчайтеся.

00:12:42.960 --> 00:12:45.680
Коли будете впевнені, переходьте до неробочої підписки.

00:12:45.860 --> 00:12:47.800
Виробниче середовище в останню чергу.

00:12:47.980 --> 00:12:49.660
Ось частина, яка може вас здивувати.

00:12:49.880 --> 00:12:52.280
Вам не обов'язково бути інженером-програмістом, щоб робити це.

00:12:52.440 --> 00:12:54.540
Концепція громадянина-розробника цілком реальна.

00:12:54.540 --> 00:12:58.180
Bicep розроблено для людей, які керують інфраструктурою Azure, а не для професійних програмістів.

00:12:58.300 --> 00:12:59.520
Він зрозумілий для читання.

00:12:59.680 --> 00:13:02.120
У ньому менше зайвих формальностей, ніж у традиційних мовах програмування.

00:13:02.280 --> 00:13:04.220
Він зосереджений лише на Azure і ні на чому іншому.

00:13:04.380 --> 00:13:08.020
Якщо ви розумієте, що таке віртуальна машина, ви зможете навчитися описувати її в Bicep.

00:13:08.140 --> 00:13:11.920
Ваш перший практичний проєкт – автоматизуйте видалення та відновлення середовища розробки.

00:13:11.920 --> 00:13:17.360
Напишіть файл Bicep, який створює ваше робоче середовище, розгорніть його, використайте, потім видаліть і розгорніть знову.

00:13:17.460 --> 00:13:20.120
Зробіть це кілька разів, поки процес не стане рутинним.

00:13:20.280 --> 00:13:23.740
Ця вправа навчить вас про IAC більше, ніж будь-який підручник.

00:13:23.920 --> 00:13:25.600
Кілька порад для початківців.

00:13:25.800 --> 00:13:27.520
Робіть коміти раніше і частіше.

00:13:27.700 --> 00:13:30.900
Щоразу, коли ви налаштували частину шаблону, зберігайте її у своєму репозиторії.

00:13:31.040 --> 00:13:33.240
Це дає вам контрольні точки, до яких можна повернутися.

00:13:33.240 --> 00:13:36.120
І завжди запускайте команду попереднього перегляду перед розгортанням.

00:13:36.220 --> 00:13:37.440
У Bicep це what if.

00:13:37.600 --> 00:13:40.780
Вона показує точно, що зміниться, перш ніж відбудуться будь-які зміни.

00:13:40.940 --> 00:13:42.020
Жодних сюрпризів.

00:13:42.180 --> 00:13:45.780
Навіть за найкращих намірів є кілька пасток, у які потрапляють початківці.

00:13:45.980 --> 00:13:48.560
Дозвольте мені вберегти вас від нічних сесій налагодження.

00:13:48.700 --> 00:13:51.480
Три помилки, які будуть вас переслідувати і як їх уникнути.

00:13:51.620 --> 00:13:52.440
Помилка номер один.

00:13:52.600 --> 00:13:54.400
Класика – жорстке кодування секретів.

00:13:54.580 --> 00:13:55.420
Ви пооспішаєте.

00:13:55.420 --> 00:13:59.360
Вам потрібно, щоб шаблон запрацював, тому ви вставляєте пароль до бази даних прямо у файл.

00:13:59.460 --> 00:14:01.100
Це працює, ви рухаєтеся далі.

00:14:01.220 --> 00:14:04.500
І тепер ваш пароль лежить у вашому репозиторії IAC, доступний для будь-кого.

00:14:04.680 --> 00:14:06.540
Очевидно, якщо озернутися назад – так.

00:14:06.660 --> 00:14:10.000
Але це надзвичайно легко зробити, коли ви зосереджені на тому, щоб щось запрацювало.

00:14:10.180 --> 00:14:11.520
Рішення Azure Key Vault

00:14:11.520 --> 00:14:16.440
Як Bicep, так і шаблони ARM можуть отримувати секрети безпосередньо з Key Vault під час розгортання.

00:14:16.620 --> 00:14:20.540
Ваш файл каже отримати пароль із цього сховища замість того, щоб містити сам пароль.

00:14:20.540 --> 00:14:22.920
Секрет ніколи не потрапляє до вашого репозиторію.

00:14:23.040 --> 00:14:27.120
Ніколи не додавайте паролі, рядки підключення або АРІ ключі до ваших файлів інфраструктури як коду IAC.

00:14:27.280 --> 00:14:28.940
Завжди використовуйте Key Vault.

00:14:29.120 --> 00:14:32.460
Помилка номер два – ставитися до IAC як до одноразового скрипта.

00:14:32.600 --> 00:14:36.180
Ви пишете шаблон, розгортаєте його, він працює, і ви більше ніколи на нього не дивитесь.

00:14:36.340 --> 00:14:38.040
Через шість місяців щось ламається.

00:14:38.220 --> 00:14:41.040
Ви відкриваєте файл і гадки не маєте, що робить половина коду.

00:14:41.200 --> 00:14:43.620
Цей параметр під назвою перем один невідомо.

00:14:43.620 --> 00:14:46.440
Цей ресурс із загадковою назвою, жодної ідеї.

00:14:46.620 --> 00:14:50.260
Пишіть свія як так, ніби хтось інший підтримуватиме його через півроку,

00:14:50.380 --> 00:14:53.300
бо цим іншим швидше за все будете ви, і ви все забудете.

00:14:53.500 --> 00:14:56.280
Додавайте коментарі, використовуйте описові назви замість скорочень,

00:14:56.380 --> 00:14:58.740
тримайте файли невеликими та зосередженими на чомусь одному.

00:14:58.920 --> 00:15:03.260
Bicep-файл, що створює віртуальну мережу, має стосуватися лише віртуальних мереж, а не всього дата-центру.

00:15:03.360 --> 00:15:06.300
Помилка номер три – оминати пайплейн заради швидких виправлень.

00:15:06.300 --> 00:15:09.700
Портал завжди спокушає. Вам потрібно змінити лише один параметр.

00:15:09.840 --> 00:15:13.340
Це займе п'ять хвилин – відредагувати шаблон, зафіксувати зміни та розгорнути через пайплейн.

00:15:13.420 --> 00:15:16.920
Або можна просто зайти на портал, натиснути тричі та закінчити за 30 секунд.

00:15:17.060 --> 00:15:19.440
Ця швидка зміна створює дрейв конфігурації.

00:15:19.680 --> 00:15:21.780
Ваш код каже одне, а реальність – інше.

00:15:21.940 --> 00:15:25.580
Наступного разу, коли ви розгорнете шаблон, Azure спробує скасувати вашу ручну зміну,

00:15:25.580 --> 00:15:29.440
або, що гірше, не помітить різниці і ваше середовище поступово розсинхронізується,

00:15:29.440 --> 00:15:32.000
поки продакшний не почне поводитися інакше, ніж розробка.

00:15:32.300 --> 00:15:34.480
Дисципліна проста. Вносьте зміни в код.

00:15:34.620 --> 00:15:37.740
Розгортайте через пайплейн, навіть якщо це займе зайві п'ять хвилин.

00:15:37.840 --> 00:15:40.440
Ці п'ять хвилин заощадять вам години налагодження згодом.

00:15:40.600 --> 00:15:44.040
Додаткова порада – завжди запускайте команду попереднього перегляду перед застосуванням змін.

00:15:44.160 --> 00:15:45.700
У Bicep це команда WhatIf.

00:15:45.840 --> 00:15:48.420
Вона точно показує, що буде створено, змінено або видалено.

00:15:48.580 --> 00:15:49.520
Жодних сюрпризів.

00:15:49.660 --> 00:15:51.360
Ви бачите наслідки до того, як вони стануться.

00:15:51.360 --> 00:15:52.820
Це і я, як простою мовою.

00:15:53.040 --> 00:15:55.060
Без жаргону. Без маркетингової води.

00:15:55.220 --> 00:15:57.560
Лише практичний інструмент, який полегшує ваше життя в Azure.

00:15:57.720 --> 00:15:59.620
Одна річ, яку варто спробувати цього тижня.

00:15:59.760 --> 00:16:01.000
Отже, що ми розглянули.

00:16:01.140 --> 00:16:05.520
А як перетворює вашу інфраструктуру Azure на версійно контрольований, відтворюваний та безпечний план.

00:16:05.680 --> 00:16:08.860
Один файл, що описує все, розгортається однаково кожного разу.

00:16:09.020 --> 00:16:12.680
Ваше завдання на цей тиждень – експортуйте один існуючий ресурс Azure як шаблон ERM.

00:16:12.840 --> 00:16:14.160
Відкрийте його у VS Code.

00:16:14.160 --> 00:16:16.420
Подивіться, чи зможете ви зрозуміти, що він робить.

00:16:16.520 --> 00:16:19.840
Ця вправа навчить вас більшого, ніж будь-яке пояснення, яке я міг би дати.

00:16:20.040 --> 00:16:23.940
Далі в цій серії ми крок за кроком розберемо написання вашого першого файлу Bicep.

00:16:24.060 --> 00:16:29.460
Підписуйтесь на улюбленій подкаст-платформі та поділіться цим із колегою, який досі все клацає вручну на порталі.
