Готові до 12-х днів Microsoft 365, Co-Pilot, She, Azure та людей, що формують майбутні роботи. У січні М365 кон повертається, і ми стаємо ще масштабнішими. Приєднуйтесь до нас на живі сесії, реальні демонстрації та практичні знання від MVP та експертів галузі з усього світу. Жодних загальних слайдів, жодних нескінчених модних слів. Ми беремося за реальні виклики. Co-Pilot Studio, She-агенти, Fabric, безпека, управління та автоматизація. Незалежно від того, чи ви і те фахівець, розробник чи бізнес-лідер, для вас знайдуться спеціальні сесії. Протягом 10-х повних днів ви можете дослідити різні технології та поспілкуватися з глобальною спільнотою. Дивіться наживо та забирайте практичні ідеї для своєї організації. Січень 2027 року, 10 днів, одна спільнота Microsoft. Реєстрація вже відкрита. Перейдіть на M365 кон.нет і забронюйте своє місце сьогодні. Це M365 кон.нет. Приєднуйтесь на M365 кон.нет і побачимося у січні. Якщо ваш клієнт Microsoft 365 взаємодіє з Dynamics 365, Azure та іншими SaaS-інструментами, поверхня атаки більша, ніж ви думаєте. Найстрашніше те, що більшість впроваджень нульової довіри фокусуються на одному продукті, ігноруючи ефект доміно для пов'язаних систем. За кілька хвилин ми розберемо, чому це проблема і як нульова довіра. За проєктом розглядає ваше середовище M365 та D365 як єдине ціле. Бо ремонт однієї стіни в багатокімнатному будинку не врятує, коли горить дах. Нульова довіра – це не лише MFA. Більшість вважає, що перейшли на нульову довіру, щойно ввімкнули MFA для всіх. Це відчувається як велика перемога. Кожен користувач отримує запит, кожен вхід потребує другого фактора, і на папері середовище виглядає безпечним. Проблема в тому, що часто на цьому зусилля і закінчуються. M365 отримує повну увагу під час розгортання, але пов'язані платформи, як от Dynamics 365, працюють окремо, часто з іншими правилами або взагалі без них. Це не просто неповно, це створює хибне відчуття безпеки. Ось як це виглядає на практиці. Адміністратор тижнями налаштовує та тестує умовний доступ для SharePoint, Teams та Exchange Online. Він примусово вмикає MFA для всіх входів, блокує застарілу автентифікацію і впевнений, що клієнт захищений. Але D365 залишається осторонь, покладаючись на Azure AD для входу, але без того ж рівня політик. Користувач, що входить у D365 через закладку, може не пройти через той самий процес умовного доступу, і адмін не помітить цього, поки щось не станеться. Саме тут прогалини починають коштувати вам дорого. Припустімо, чиїсь облікові дані було вкрадено через фішингову кампанію. Зловмисник намагається спочатку увійти в SharePoint. MFA спрацьовує, вони не проходять, і ви думаєте, що проблему вирішено. Але оскільки правила умовного доступу D365 не збігаються з правилами M365, той самий зловмисник може підключитися безпосередньо до фінансового модуля в Dynamics і зайти без перешкод. Бар'єр MFA існує, просто він стоїть не перед кожними дверима. Раптом виявляється, що єдиний захист, який, як ви думали, працював насправді розрізнений. В одному з прикладів, який ми бачили, саме неузгоджена політика дозволила це зробити. Обліковий запис SharePoint користувача був захищений суворими вимогами до входу, а доступ до Dynamics – ні. Зловмисник повністю оменув SharePoint, зайшов у Dynamics, сформував звіт і експортував конфіденційні дані про платежі клієнтів. З погляду користувача нічого підозрілого не відбувалося. Він навіть не отримав сповіщення про те, що до його облікового запису було здійснено вхід з іншого місця. Атака стала можливою не через слабкість MFA, а через те, що вона не застосовувалася послідовно там, де мала будинок. Позиція Microsoft чітка, концепція нульової довіри Zero Trust – це не просто ввімкнути MFA і забути. Це структура, побудована на підтвердженні ідентичності, перевірці відповідності пристроїв та постійному аналізі контексту сеансу. MFA – це лише одна частина компонента ідентифікації. Якщо цей компонент не застосовується до кожного підключеного сервісу, він перестає бути надійним засобом контролю. А в такому середовищі, як M365 та D365, зловмисникам достатньо знайти лише один сервіс, де цей контроль не діє. Ми працювали з командою, яка засвоїла цей урок на власному гіркому досвіді. Обліковий запис фінансового директора в M365 мав MFA, а IT-команда суворо контролювала доступ до електронної пошти, але Dynamics 365 був налаштований інакше. Зловмисник отримав доступ до облікового запису директора через викрадений токен, оновлення з менш захищеного стороннього мобільного додатка. Доступ до M365 був заблокований, але повторне використання токена в Dynamics не активувало таку саму політику ризиків. Вони створили фальшиві рахунки всередині фінансового модуля і провели їх через звичайний процес затвердження. На той час, коли інцидент виявили, кошти вже зникли. Кожен аналіз після інциденту вказував на одну і ту саму першу причину – невідповідність політик. Справа не в тому, що MFA не працює, а в тому, що межі між інтегрованими сервісами Microsoft часто є тими місцями, де політики не збігаються. Користувачі переходять між SharePoint, Outlook, Onedrive, Dynamics та іншими підключеними SaaS-додатками, не замислюючись про це. Зловмисники знають це і перевіряють, який вхід має найслабший замок. Ось чому нульова довіра за проєктом – це не про окремий засіб контролю, а про те, щоб гарантувати, що кожна точка входу застосовує однакові стандарти без винятку. Правила умовного доступу, перевірка справності пристроїв, контроль сеансів – усе це має бути частиною єдиної примусової бази безпеки. Коли кожен сервіс Microsoft застосовує однаковий рівень перевірки, підтверджуючи ідентичність, пристрій та контекст сеансу при кожній взаємодії, ви закриваєте ті чорні ходи, які шукають зловмисники. Запитиме FaveM365 «Нічого не вартий, якщо D365 тихо пропускає того самого користувача через 5 секунд». Мета розробки – щоб кожна транзакція, кожен логін, кожен арізапит проходили через той самий набір перевірок, незалежно від продукту. Якщо узгодження робочих навантажень – це перше завдання, то справжній суб відбувається, коли ці політики взаємодіють у реальному часі. Саме тут нульова довіра перетворюється з пункту в чек-листі на дієвий механізм захисту. Коли системи починають спілкуватися, що якби політика умовного доступу з Microsoft 365 миттєво запускала захисну реакцію в Dynamics 365 без дублювання правил чи синхронізації. Це не є типовою реальністю для більшості середовищ. Зазвичай кожна система застосовує свої правила ізольовано. М365 може вимагати MFA для підозрілих входів, тоді як D365 надає чи обмежує доступ лише на основі ролей у власній моделі. Обидві використовують одні й ті самі ідентифікатори Azure AD, але не обов'язково обмінюються даними про ризики в реальному часі. Такий ізольований підхід означає, що ви можете ідеально захистити одну платформу, маючи сліпі зони в іншій. Задумайтесь над цим. Ваш орендар M365 бачить вхід через вихідний вузол то о 2.00 ночі позначає обліковий запис як високоризиковий і блокує його. Але Dynamics, якщо її власні засоби контролю не пов'язані з цим сигналом ризику, може дозволити сеансу тривати. Токен користувача може залишатися дійсним для Dynamics попри перебування в списку блокування M365. Тепер у вас ситуація, де одна частина середовища вважає, що обліковий запис зламано, а інша спокійно підтверджує рахунок. Втрачена можливість тут – це здатність політик і оцінок ризику поширюватися на обидва середовища миттєво. Microsoft надає базу для цього через умовний доступ Azure AD та безпеку Dynamics 365 на основі ролей. Умовний доступ оцінює ризики входу в реальному часі, використовуючи сигнали, незвичні місця, неможливі переміщення або шкідливі IP-адреси. Безпека на основі ролей у Dynamics визначає, що саме користувач може робити аж до рівня окремих полів. Коли ці два рівні залишаються роз'єднаними, виникають прогалини в політиках безпеки. Але при їх поєднанні позначка про підвищений ризик в Azure AD може миттєво змінити права доступу в Dynamics без участі користувача. Уявіть це на практиці. Продавець входить у систему з незвичного місця. Azure AD позначає його як середній рівень ризику і застосовує політику, що вимагає додаткову автентифікацію для чутливих дій. Dynamics 365 замість ігнорувати цей контекст, считує стан ризику Azure AD і автоматично блокує такі функції, як експорт списків клієнтів або зміна цін до підтвердження сеансу. Примусове виконання відбувається в режимі реального часу і не залежить від того, чи хтось вручно вносить зміни або переналаштовує ту саму логіку двічі. Це схоже на роботу двох охоронців біля двох різних дверей вашого офісу. Один бачить, як хтось намагається увійти після робочого дня, зупиняє його та повідомляє іншому охоронцю по рації бути на поготові. Якщо охоронці не спілкуються, другий може спокійно впустити людину через бічний вхід, поки перший ще описує інцидент. Без сигналів між сервісами саме це може статися між М365 та Ді-365. Один вхід зачинено, але інший навстіж. Технічно така інтеграція полягає в тому, щоб дозволити сигналам ризику з Azure AD надходити безпосередньо до Ді-365 і ставати частиною прийняття рішень про доступ. Дані в реальному часі про ризики користувача, відповідність пристрою чи місцезнаходження можна включати в токен, що надається Dynamics. Тоді Dynamics застосовує обмеження на рівні ролей або відхиляє певні операції на основі цих даних. Це скорочує вікно можливостей для зловмисника, який намагається скористатися з компрометованим обліковим записом з годин або навіть днів до секунд. Це також означає, що ваші політики безпеки перестають бути статичними документами і починають діяти як спільна нервова система між платформами. Коли рішення про доступ у Dynamics відображають той самий поточний стан безпеки, що бачить Microsoft 365, ваш захист стає скоординованим, а не паралельним. Саме ця координація закриває мікропроміжки, на які покладаються зловмисники. Вони більше не можуть переміщатися між сервісами, не вмикаючи ті самі сигнали тривоги та не наштовхуючись на ті самі перешкоди в кожному з них. Але перш ніж увімкнути такий рівень обміну сигналами в реальному часі, потрібно переконатися, що самі облікові записи структуровані логічно для обох систем. Це означає сегментування так, щоб кожну роль, кожен тип доступу до даних і кожен профіль ризику можна було чітко керувати, не порушуючи робочий процес. Сегментація облікових записів без шкоди для робочих процесів. Усі говорять про захист облікових записів, але мало хто хоче з'ясувати, як це зробити, не знищивши продуктивність. Сегментація облікових записів – це не про те, щоб змушувати людей проходити через зайві перепони на кожному кроці. Це про розробку доступу з урахуванням того, що не всі користувачі дані чи дії мають однаковий рівень ризику, а потім застосування засобів контролю, що відображають цю реальність у Microsoft 365 та Dynamics 365. На практиці це означає визначення чітких меж між групами на основі їхніх завдань, конфіденційності даних, з якими вони працюють, і рівня ризику, який вони несуть. Це різниця між тим, щоб дати кожному користувачеві майстер-ключ або лише ті ключі, які їм дійсно потрібні. У M365 та D365 ця сегментація зазвичай реалізується через призначення доступу на основі ролей, прив'язаних до конкретних робочих навантажень. Маркетинговому координатору можуть бути потрібні лише Teams, SharePoint і доступ до записів клієнтів у режимі читання в Dynamics, тоді як фінансист має право схвалювати платежі та формувати конфіденційні звіти. Принцип простий. Чим вищий рівень доступу до дії, тим суворіший контроль. Складність полягає в тому, щоб зробити це, не перетворюючи кожен вхід на очікування та не ускладнюючи щоденні завдання. Саме це змушує адміністраторів хвилюватися. Побоювання виглядають так. Якщо ми почнемо створювати окремі шляхи автентифікації для кожної ролі, користувачі постійно отримуватимуть запити, робочі процеси сповільняться, а команди чинитимуть опір. Ви впроваджуєте різні вимоги багатофакторної автентифікації для продажів і фінансів, і раптом половина команди продажів телефонує в ІТ, бо не може відкрити пропозицію під час дзвінка клієнту, або фінансисти запускають Teams для роботи над бюджетом, а в них щоразу вимагається підтвердження входу. Але зворотний бік медалі гірший. Без сегментації зловмисник, що зламав обліковий запис того ж маркетингового координатора, має легший шлях для горизонтального переміщення до цінних даних. Тому мета полягає не в тому, щоб ускладнити вхід для всіх. Мета – ускладнити доступ до конфіденційних даних, забезпечивши при цьому безперебіну роботу для операцій з низьким рівнем ризику. Ось приклад, який працює. Представники з продажів входять через стандартно МФА для повсякденних інструментів, як от Teams і Outlook. Фінансисти використовують той самий базовий вхід, але отримують додатковий запит автентифікації, коли намагаються схвалити перекази в Dynamics або експортувати детальні звіти в PAWA BI. На фоні система керування привілейованими ідентифікаторами PIM надає фінансовим ролям тимчасові підвищені права для таких дій, які автоматично закінчуються після використання. Таким чином, фінансисти не мають перешкод під час рутинної роботи, але для операцій з вищим ризиком встановлено бар'єр. Коли ви впроваджуєте сегментацію через PIM та оперативний доступ, ви починаєте повністю позбуватися постійних привілеїв у облікових записах. Замість того, щоб фінансовий менеджер постійно мав права на затвердження рахунків, він отримує їх лише на годину, необхідну для обробки місячних платежів. Навіть якщо облікові дані вкрадуть, зловмиснику потрібно буде влучити у вікно доступу, і це за умови, що він пройде контекстні перевірки відповідності пристрою та місцезнаходження. Адаптація цього до повсякденних завдань – це і є етап проєктування. Користувач з продажів може цілий день спілкуватися в Teams, заходити в SharePoint за пропозиціями та час від часу переглядати дані CRM в Dynamics. Все це не потребує складної автентифікації, доки вони не спробують змінити фінансові записи. Фінансист може постійно працювати з панелями Pava BI та модулем фінансів Dynamics, але йому не потрібні підвищені права просто для співпраці в каналі Teams. Ви визначаєте ці межі в політиках, щоб звичайні робочі процеси кожної ролі залишалися швидкими, а чутливі дії – надійно захищеними. Уявіть це як різні ключі від різних кімнат в офісній будівлі, але всі на одній смарт-картці. Ви проводите карткою один раз і вільно пересуваєтесь там, де маєте дозвіл, але коли доходите до серверної чи архіву, картка вимагає PIN-код перш ніж двері відчиняться. Цей додатковий крок відбувається лише там, де це важливо, і вам не потрібно возитися з величезною зв'язкою ключів для кожних дверей на шляху. Таке проєктування сегментації дозволяє користувачам працювати з повною швидкістю над завданнями з низьким ризиком, але все одно вимагає перевірки перед доступом до критичних даних. Це баланс достатньо сильний, щоб зупинити зловмисника з викраденими обліковими даними, але достатньо непомітний у щоденному використанні, щоб ваша команда не відчувала обмежень. І навіть за наявності правильних сегментів доступу, довіра, встановлена під час входу, не може бути єдиною перевіркою. У посправжньому стійкій системі кожен активний сеанс переоцінюється під час його виконання, а не лише в момент входу. Сила безперервної верифікації у мультихмарному середовищі. У світі, де один набір хмарних облікових даних може відчинити двері до багатьох платформ, перевіряти їх лише один раз – це шукати проблем. Це було прийнятно у старій локальній моделі, де ми довіряли пристрою всередині мережевого периметра, доки користувач не вийде з системи. Але в середовищі Microsoft 365 та Dynamics 365, яке також взаємодіє з AWS, Google Service або сторонніми SaaS-додатками, рівень ризику не є фіксованим у момент входу. Він постійно змінюється. Безперервна верифікація докорінно змінює традиційне мислення. Замість одного рішення при вході, доступ оцінюється знову і знову протягом усього сеансу. Це означає, що система перепитує, чи є користувач все ще тим, за кого себе видає, чи відповідає пристрій вимогам безпеки, чи все ще довіреним є місце підключення. Ці перевірки можуть ініціюватися конкретними подіями за розкладом або сигналами ризику в режимі реального часу. Ви не просто підтверджуєте вхід, ви контролюєте поведінку та контекст на кожному кроці. Легко побачити різницю, якщо порівняти це з підходом «Увійшов один раз і працюєш». У локальному світі після підключення ноутбука до корпоративної мережі та першої перевірки ви вважалися безпечними до кінця дня. Але хмарні сервіси не мають такого стабільного фізичного периметра. Користувачі переміщуються між пристроями, мережами та географічними локаціями протягом одного робочого сеансу. Зловмисники можуть викрасти токени активних сесій і використовувати їх повторно, ніколи не бачачи запиту на МФА. Статичне рішення про довіру, прийняти о 9.00 ранку, може стати абсолютно неактуальним вже о 9.15. Уявіть такий сценарій. Користувач входить до М365 з довіреного ноутбука в головному офісі. Він відкриває Outlook, Teams та Dynamics 365 Finance. Під час сеансу його IP-адреса змінюється на іншу за 2000 миль звідси, можливо, через те, що домашній Wi-Fi-зник і пристрій автоматично підключився до 4D-ходспоту, маршрутизованого за кордон. Захист ідентифікації Azure AD за лічені секунди змінює рівень ризику входу з відсутнього на високий. У світі безперервної перевірки цей рівень ризику поширюється миттєво. Microsoft 365 запитує повторну автентифікацію користувача, перш ніж він зможе надіслати файл у Teams. У той самий момент Dynamics 365 реагує, призупиняючи робочий процес затвердження, відкритий користувачем, блокуючи чутливі дії до моменту повторної перевірки сеансу. Така координація забезпечується Microsoft Graph та Azure AD Identity Protection. Microsoft Graph забезпечує інфраструктуру, потік даних про ідентичність, пристрої та активність у реальному часі, доступний для кожної підключеної програми. Identity Protection використовує ці дані для призначення динамічного рівня ризику на основі відомих сигналів, як от нетипові переміщення, входи з IP-адрес, пов'язаних із шкідливим ПЗ або неможливі послідовності зміни місцезнаходження. Будь-яка програма, інтегрована в цю структуру, може реагувати на ці зміни ризику під час сеансу, а не лише під час початкового входу. Переваги особливо відчутні, якщо ви працюєте в мультихмарному середовищі. Уявіть розробника, який перемикається між Azure DevOps, консолью AWS та Jira у вкладках браузера. Якщо пристрій не проходить перевірку відповідності в Microsoft Endpoint Manager під час роботи в Azure, цей сигнал може поширитися далі. Інтегровані програми в інших хмарах можуть отримати той самий прапорець про ненадійність пристрою та вимагати повторну автентифікацію або заблокувати чутливі функції. Людині не потрібно вносити зміни вручну, і жоден зловмисник не зможе скористатися за старілим статусом довіри. Це трохи схоже на охоронця, який ходить всередині вечірки, а не просто стоїть біля вхідних дверей. Хтось може зайти, виглядаючи нормально, але якщо його поведінка змінюється, хапає сумки, починає суперечку, його виводить, перш ніж ситуація загостриться. Безперервна перевірка працює так само. Середовище продовжує сканувати аномалії та вживати заходів під час сеансу, навіть якщо початковий вхід здавався легітимним. У мультихмарних налаштуваннях ризик відсутності повторної перевірки зростає в рази. Один ризикований сеанс, який залишився непоміченим, не обмежується однією програмою. Він може поширитися на багато служб через повторне використання токенів або арі-інтеграцію. Якщо ви перевіряєте особу лише на початку, ви робите ставку на те, що контекст не зміниться, облікові дані не будуть вкрадені, а пристрій не перейде в невідповідний стан протягом годин роботи. Це ризикована ставка, якої не варто робити. Коли безперервна перевірка автоматизується за допомогою правильних служб Microsoft, ви перестаєте сприймати її як окремий рівень безпеки. Вона стає природною частиною доступу, завжди ввімкнена, завжди на поготові та завжди готова переоцінити довіру, перш ніж буде завдано реальної шкоди. Кінцевий результат полягає в тому, що нульова довіра – це не просто процес входу в систему. Це постійний фоновий захист кожної дії в кожній підключеній системі. Нульова довіра, яка не виснажує користувачів. Якщо через ваше впровадження нульової довіри людям доводиться підтверджувати вхід 12 разів на день, вони знайдуть спосіб цього уникнути. Це не лінь, це виживання. Людина може терпіти лише певну кількість переривань, перш ніж вирішить, що виконання роботи важливіше за дотримання правил. Проблема в тому, що обрані ними обхідні шляхи часто нівелюють заходи безпеки, які ви так наполегливо впроваджували. Саме тут виникає втома від автентифікації. Це відбувається, коли користувачів просять підтверджувати свою особу так часто, що процес стає фоновим шумом. Запит перестає бути важливою перевіркою і стає просто ще однією формальністю або, що гірше, перешкодою. У моделі нульової довіри повторні перевірки мають захищати дії з високим рівнем ризику. Але коли ці ж перевірки додаються до кожного буденного завдання, люди перестають відрізняти реальні загрози від системного шуму. Така втрата пильності несе ризики. Навіть добре продумані політики можуть зашкодити самі собі, якщо швидко вичерпають довіру користувачів. Якщо політика вимагає нового запиту МФА щоразу, коли хтось перемикається між Outlook, Teams та SharePoint, ви привчаєте їх бездумно схвалювати все підряд, аби просто продовжити роботу. І в такому стані шкідливий запит, наприклад, від хакера, що намагається захопити сесію за допомогою методів втоми від МФА, має значно більше шансів бути підтвердженим. Ви витратили бюджет на потужні технології безпеки, але поведінковий фактор став найслабшою ланкою. Ось реальний приклад. Співробітник, роздратований постійними запитами на вхід, налаштовує Outlook на своєму особистому ноутбуці так, щоб той запам'ятовував облікові дані назавжди. Це здається нешкідливим. Вони економлять кілька секунд свого часу. Але тепер цей особистий пристрій має постійний доступ до корпоративної пошти в обхід правил умовного доступу, встановлених для робочих пристроїв. Якщо ноутбук загубиться або буде зламаний, зловмиснику навіть не доведеться проходити МФА. У нього вже є активна робоча сесія. Розумніший підхід – базувати перевірки на контексті. Політики адаптивного доступу побудовані саме навколо цієї ідеї. Замість того, щоб ставитися до кожного входу однаково, вони оцінюють рівень ризику в реальному часі. Система знає, чи відповідає пристрій вимогам, чи очікується таке місце перебування і чи поводиться сесія, як зазвичай. Коли всі ці перевірки успішні, потреба в повторній автентифікації значно зменшується. Користувачів все одно перевіряють, але лише тоді, коли виникають суттєві зміни. Ось як можна знайти баланс між суворим контролем та зручністю використання. Ви підвищуєте чутливість у сценаріях високого ризику, як от доступ до фінансових звітів з некерованого пристрою, і залишаєте мінімальні бар'єри, коли користувач працює з довіреного ноутбука в офісі. Це не поблажливість. Це стратегічний розподіл ресурсів. Ви спрямовуєте час і увагу користувача туди, де це важливо, замість того, щоб витрачати їх на незначні дії, які не підвищують рівень загрози. Згадайте аеропортову безпеку. Усі проходять базовий контроль, але повний огляд багажу та додаткове сканування застосовуються лише у випадках, що викликають занепокоїння, підозрілий предмет, аномальна поведінка чи вибіркова перевірка. Ніхто не знімає взуття біля кожного виходу в терміналі, бо система спроєктована так, щоб збалансувати пропускну здатність із виявленням загроз. У термінах нульової довіри ваші вибіркові перевірки – це запити на повторну авторизацію, коли контекст змінюється, навіть якщо початковий вхід був безпечним. Коли ви прибираєте непотрібні бар'єри, ви не просто полегшуєте життя користувачам. Ви робите засоби контролю ефективнішими. Що менше запитів вони бачать, то серйозніше їх сприймають. Запит на повторну автентифікацію під час підтвердження великої транзакції в Dynamics 365 не ігнорується, бо він достатньо рідкісний, щоб звернути на себе увагу. Ця увага – саме те, що потрібно, коли ви покладаєтеся на людину для підтвердження критичної дії. Кінцева мета нульової довіри за дизайном у цьому контексті – безпека, яка завжди присутня, але рідко заважає. Автоматизація, що працює у фоновому режимі, постійно перевіряє відповідність пристрою, цілісність сесії та сигнали ідентичності, не турбуючи користувача при кожному позитивному результаті. Коли щось активує показник ризику, користувач відчуває це.