M365Con 2027 – безкоштовна онлайн-конференція · 11–22 Jan 2027 · 120 sessions→ m365con.net

Блог · Mirko Peters

Тестові облікові дані та секрети в автоматизованих тестах браузера

By · · Updated

Секрети в автоматизованих тестах браузера витікають через код, трасування, відео та журнали. Дізнайтеся, як тримати паролі поза репозиторієм, обмежувати тестові облікові записи та очищати артефакти.

Automatically translated with AI from the original post. Read the English original

Секрети в автоматизованих тестах браузера це паролі, токени, ключі API та cookie сесій, які тестам потрібні для входу в систему, і вони витікають у більшій кількості місць, ніж очікує більшість команд. Вміти з ними поводитися є базовою частиною автоматизації тестування та автоматизації браузера загалом. Цей посібник призначений для інженерів автоматизації тестування, які пишуть або супроводжують тести браузера для end-to-end тестування, що входять у реальні системи. Ви побачите, де витікають секрети, як тримати їх поза кодом і репозиторіями, як налаштувати тестові облікові записи з обмеженим доступом, як безпечно повторно використовувати стан входу та що робити з багатофакторною автентифікацією. Наочний приклад із вигаданими цифрами демонструє швидкий аудит.

Головне

  • Секрети в тестах браузера витікають у більшій кількості місць, ніж сам код тестів: трасування, скріншоти, відео, журнали консолі, файли HAR і збережений стан входу можуть містити токени або паролі.
  • Ніколи не вписуйте паролі жорстко у файли тестів. Локально завантажуйте їх зі змінних середовища, а в конвеєрах зі сховища секретів CI-платформи.
  • Збережений файл стану браузера може містити дійсні cookie сесій, які дозволять комусь видати себе за тестовий обліковий запис, тож тримайте його поза будь-яким репозиторієм.
  • Використовуйте виділені тестові облікові записи: по одному на роль і, для паралельних запусків, що змінюють спільні дані, по одному на воркер, кожен лише з тим доступом, який потрібен його тестам.
  • Очищайте артефакти до того, як вони покинуть раннер, обмежуйте, хто може читати звіти, і не допускайте скорочених способів входу, призначених лише для тестів, у продуктивному середовищі.

Де витікають секрети в автоматизованих тестах браузера

Очевидний витік це пароль, вписаний в один зі скриптів тестів. Менш очевидні витоки це файли, які створює запуск тестів. У статті Currents про «уникнення витоків даних у Playwright» перелічено ці ризики, і вони стосуються й інших інструментів, які записують запуски подібним чином:

  • Трасування. Трасування можуть містити необроблені заголовки авторизації, bearer-токени, значення cookie, знімки сторінок і персональні дані, побачені в мережевому трафіку. У статті трасування названо найкритичнішим ризиком.
  • Скріншоти. Значення може бути видно, поки тест його вводить, або токен може з'явитися в сповіщенні.
  • Відео. Відео записує весь екран упродовж усього тесту, зокрема автозаповнені паролі та токени, показані на адміністративних сторінках.
  • Журнали консолі та вкладення. Вивід консолі повторюється при кожній повторній спробі, а прикріплені відповіді API можуть містити токени або персональні дані.
  • Вивід репортерів і кроків. Якщо назва кроку містить значення середовища, воно потрапляє в журнали CI та HTML-звіти.
  • Файли HAR. Ці записи мережевої взаємодії містять заголовки та тіла запитів і відповідей, які можуть включати облікові дані.
  • Збережений стан входу. Файл стану містить дійсні cookie сесій і токени, і він може потрапити в Git, якщо ніхто не додав його до ігнорування.

У статті також попереджається, що маскування секретів у CI охоплює лише вивід журналів і пропускає значення, які закодовані, обрізані або з'єднані з іншим текстом. Маскування це сітка безпеки, а не рішення.

Тримайте паролі поза кодом і репозиторієм

Посібник TestDino з автентифікації в Playwright каже прямо: ніколи не жорстко прописуйте паролі у файлах тестів. Його рекомендації для запусків у CI збігаються з типовою практикою в інших фреймворках:

  1. Використовуйте змінні середовища. Локально зберігайте паролі у файлі середовища, який виключено з контролю версій. У CI використовуйте керування секретами вашого провайдера та зчитуйте значення із середовища процесу.
  2. Ігноруйте файл. Додайте шаблони файлів середовища до списку ігнорування до першого коміту та комітьте лише файл-заглушку, який перелічує назви змінних.
  3. Нехай перевагу має конвеєр. Currents радить налаштувати завантажувач середовища так, щоб значення, передані через CI, мали пріоритет над значеннями з локального файлу.
  4. Для більших команд використовуйте менеджер секретів. Ці найкращі практики безпеки добре масштабуються. Currents називає вбудовані в CI секрети та зовнішні менеджери, зокрема Vault, AWS Secrets Manager і Google Cloud Secret Manager. Також він рекомендує короткоживучі токени через workload identity та дозволи для runner-ів, обмежені лише тими шляхами до секретів, які потрібні запуску.
  5. Зберігайте статичні назви кроків. Не записуйте секрет у назву кроку. Використовуйте фіксовану мітку.

Якщо секрет уже потрапив до коміту, вважайте його скомпрометованим. Змініть його, а потім очистіть історію. Видалення файлу в наступному коміті не прибирає його з історії.

Використовуйте окремі тестові облікові записи з мінімальними привілеями

Тестовий обліковий запис є справжнім обліковим записом, і ставитися до нього слід з такою ж увагою, як до будь-якого іншого. Автоматизуючи вхід, ви також автоматизуєте доступ до реальної системи, тож перевіряйте, до чого кожен обліковий запис має доступ, в кожному тестовому середовищі. Принцип мінімальних привілеїв застосовується тут повністю: надавайте кожному обліковому запису лише той доступ, який потрібен його тестам, і нічого більше.

  • Ніколи не використовуйте особистий обліковий запис. Окремий логін можна вимкнути, змінити або перевірити без зміни доступу конкретної людини.
  • Один обліковий запис на роль. Якщо тести перевіряють, що бачать адміністратор і звичайний користувач, кожна роль потребує власного облікового запису. TestDino називає це вимогою для багаторольових тестів.
  • Один обліковий запис на паралельного воркера, якщо тести змінюють спільні дані. Документація Playwright щодо входу описує це так: один спільний обліковий запис працює лише тоді, коли тести можуть виконуватися одночасно, не впливаючи один на одного. Інакше кожному паралельному воркеру потрібен власний обліковий запис. TestDino описує вибір облікового запису за індексом воркера.
  • Тримайте доступ до продуктивного середовища вузьким. Якщо будь-який тест звертається до працюючої системи, логін має бути ізольованим і не мати доступу до білінгу чи даних клієнтів.
  • Призначте власника та термін дії. Запишіть, хто відповідає за кожен обліковий запис і коли переглядаються його паролі. Це наша власна порада, а не пункт із джерел.

Логіни, за якими ніхто не стежить, переживають тести, для яких їх створили, і залишаються чинними ще довго після цього.

Повторне використання стану входу без його розкриття

Тестові дані та стан входу різні, але обидва потребують захисту. Вхід через екран для кожного тесту повільний, і кожен автоматизований тест залежить від процесу входу. Документація Playwright з автентифікації описує поширений підхід: крок налаштування входить один раз і записує стан браузера у файл, а тести далі стартують з цього стану. Документація також містить правила безпеки:

  • Створіть папку для файлів стану та додайте її до файлу ігнорування. Документація рекомендує саме це.
  • Ставтеся до файлу як до облікових даних. Попередження в документації каже, що він може містити чутливі cookie та заголовки, якими можна видати себе за вас або ваш тестовий обліковий запис, і документація рішуче не рекомендує комітити такі файли в приватні чи публічні репозиторії.
  • Видаляйте збережений стан після закінчення його терміну дії або записуйте його у вихідну папку, якщо він не має зберігатися між запусками.
  • Якщо застосунок підтримує вхід через API, це може бути простіше й швидше, ніж керувати інтерфейсом, а отриманий стан зберігається так само.

Currents додає крок очищення: очищайте cookie в teardown вашої фікстури входу та обмежте, хто може читати артефакти CI.

Багатофакторний вхід і скорочення лише для тестів

Багатофакторна автентифікація ускладнює автоматизацію, і в цьому її сенс. TestDino пропонує варіанти для тестових облікових записів. Для кодів із застосунку автентифікатора генеруйте код у скрипті налаштування за допомогою бібліотеки. Для кодів у SMS або електронній пошті вимкніть багатофакторний вхід для тестових облікових записів у staging або використовуйте маршрут, призначений лише для тестів.

Тестовий обхідний маршрут — це реальний ризик. TestDino наголошує, що його слід обмежити перевіркою змінної середовища і ніколи не розгортати в production. Будь-який обхідний шлях, який пропускає вхід, слід розглядати як функцію безпеки, що потребує власної перевірки.

Обирайте тестові сценарії, які потребують справжнього входу

Не кожен тест-кейс потребує живого входу. У межах стратегії тестування радимо зберегти один-два наскрізні сценарії, які проходять через реальну сторінку входу у справжньому браузері, а решта функціональних тестів починати із збереженого стану або зі входу через API, як у тестуванні API. Так обмежується кількість введень секретів, прискорюється виконання тестів і все одно покривається потік входу.

Розмістіть кроки входу в одному місці, наприклад у класі об'єктної моделі сторінки або в спільному fixture, щоб зміна сторінки входу або способу читання секретів торкалася одного скрипта автоматизації. Якщо кроки входу копіювати в кожен тест, це часте джерело витоків, а також це підвищує ймовірність нестабільного тесту, коли змінюється сторінка.

Залишайте ручне та дослідницьке тестування екранів входу на облікових записах, які не використовує автоматизація, адже спільні логіни призводять до блокувань і неясних журналів аудиту. Додайте невелику перевірку безпеки в той самий паралельний запуск, наприклад пошук токенів у звітах. Незалежно від обраного інструмента автоматизації правила для секретів не змінюються.

Приклад: аудит на 30 хвилин

Цифри вигадані.

Команда запускає 90 браузерних тестів у межах свого регресійного тестування і перевіряє репозиторій тестів на наявність секретів. Аудит займає 30 хвилин і знаходить п'ять проблем:

  1. Два паролі, записані у файлі допоміжних функцій для тестів.
  2. Папка з файлами збереженого стану входу, яка не є в списку ігнорування.
  3. Налаштування трасування, яке записує кожен тест, та артефакти звітів, які можуть відкрити всі співробітники.
  4. Один обліковий запис, який використовують усі 8 паралельних воркерів, через що два тести випадково падають.
  5. Особистий обліковий запис колишнього тестувальника, який досі використовує один тест.

Виправлення займають один день. Паролі переносяться до сховища секретів CI, а старі значення змінюються. Папка стану додається до ignore і видаляється з історії. Трасування зберігаються лише для тестів, що впали, а доступ до звітів звужується до групи QA. Кожен паралельний воркер отримує власний обліковий запис, і випадкові збої припиняються. Особистий обліковий запис замінюється окремим, який має власника. Команда планує той самий аудит щокварталу.

Типові помилки

  • Жорстке прописування пароля «лише на зараз». Він назавжди зберігається в історії.
  • Коміт збереженого стану входу. Файл працює як пароль до облікового запису.
  • Довіра до маскування логів CI. Воно пропускає закодовані або часткові значення і не захищає трасування чи відео.
  • Запис усього підряд. Відео, повні трасування і відкриті звіти поширюють секрети на більше людей.
  • Спільний логін для паралельних воркерів. Це спричиняє і випадкові збої, і неясні журнали аудиту.
  • Забуті обхідні маршрути для тестів у production. Обмежуйте їх і регулярно перевіряйте.

Як може допомогти програмне забезпечення

Почніть зі сховища секретів вашої платформи CI та сканування секретів у репозиторії, якщо воно є. Менеджер секретів також може шифрувати збережені значення, і це корисно, коли кілька команд ділять логіни, адже він централізовано керує доступом, ротацією та журналюванням. Параметри вашого фреймворку для тестування визначають, що записується, а невеликий скрипт може видаляти чутливі заголовки з артефактів. Обирайте інструменти автоматизованого тестування, які пасують до вашого налаштування CI, і перевіряйте очищення на пробному запуску, перш ніж на нього покладатися. Ті самі правила діють у Selenium, Cypress, Playwright або наборі тестів на Python, а також для UI-тестів і для API-тестів, які викликають веб-застосунок.

Наступний крок

Відкрийте сьогодні свій репозиторій тестів і знайдіть у ньому паролі, токени та файли збереженого стану. Потім перенесіть кожен знайдений секрет до сховища секретів CI. Після цього перегляньте, як ваші тести записують трасування та відео, щоб секрети в автоматизованих браузерних тестах перестали потрапляти у звіти.

Entities in this article

End-to-end testing Least privilege Regression testing

Related articles

RSS