Балансування навантаження за принципом «широти» в Azure Virtual Desktop: пояснення
Партнер · Нейтральний партнер: Nerdio
By Mirko Peters ·
Балансування за принципом «широти» (breadth-first) спрямовує кожен новий сеанс на випадково обраний хост із половини доступних хостів сеансів, які мають найменшу кількість сеансів. Для нього не потрібне максимальне обмеження кількості сеансів, але автомасштабування потребує власного значення.
Automatically translated with AI from the original post. Read the English original
Балансування за принципом «широти» в Azure Virtual Desktop спрямовує кожен новий сеанс користувача на хост сеансів, обраний випадковим чином із половини доступних хостів, які наразі мають найменшу кількість сеансів. Мета такого підходу — розподілити користувачів по пулу так, щоб навантаження на ЦП, пам’ять і диск кожного хоста було загалом меншим. Для нього не потрібне максимальне обмеження кількості сеансів. Порівняння breadth-first і depth-first з вибором між ними розглянуто в окремій статті цієї серії.
Головне
- Breadth-first опитує хости сеансів, які дозволяють нові підключення, і обирає один із половини з найменшою кількістю сеансів випадковим чином. Тому розподіл є збалансованим, але не строго рівномірним.
- Максимальне обмеження кількості сеансів для breadth-first є необов’язковим. Коли пул створюється з breadth-first, значення за замовчуванням становить 999999, тобто найбільше можливе.
- Learn описує breadth-first як такий, що оптимізує продуктивність сеансів, оскільки ресурси хостів зазвичай менш завантажені, а depth-first — як вибір для організацій, які орієнтуються на витрати.
- Обидва алгоритми й далі направляють користувача, який повертається, на хост, де розміщено його активний або відключений сеанс, навіть якщо режим дренажу ввімкнено, і пропускають хости в режимі дренажу для нових користувачів.
- У разі автомасштабування Learn рекомендує breadth-first для етапу збільшення навантаження. Алгоритм етапу збільшення в розкладі має пріоритет над налаштуванням пулу хостів, і вам потрібно встановити власне максимальне обмеження кількості сеансів.
Як обирається хост
Learn описує алгоритм у два кроки. Спочатку опитуються хости сеансів у пулі хостів, які дозволяють нові підключення. Потім обирається хост випадковим чином із половини цього набору, а саме з тих, що мають найменшу кількість сеансів.
Приклад із самої документації Learn: дев’ять хостів сеансів мають 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 та 19 сеансів. Новий сеанс не потрапляє автоматично на хост із 11 сеансами. Він може опинитися на будь-якому з перших п’яти хостів, тобто з найменшою кількістю сеансів, обраному випадково. Learn уточнює наслідок: через випадковість деякі сеанси можуть розподілятися між усіма хостами сеансів нерівномірно.
Правила, спільні з depth-first
Learn перелічує три поведінки, спільні для обох алгоритмів. Для breadth-first найважливішими є такі: користувач, який уже має активний або відключений сеанс, при повторному вході перенаправляється на хост із цим сеансом, навіть якщо для цього хоста ввімкнено режим дренажу; а для користувача без сеансу балансувальник навантаження не враховує хост у режимі дренажу. Порівняльна стаття цієї серії детально розглядає всі три правила. Ви можете налаштувати один алгоритм для кожного пулу хостів зі спільним доступом і змінювати його будь-коли.
Максимальне обмеження кількості сеансів
Learn каже, що для breadth-first не обов'язково вказувати максимальний ліміт сеансів. Втім, максимальний ліміт сеансів все одно існує. Якщо ви використовуєте breadth-first під час першого створення пулу хостів, значення за замовчуванням становить 999999, що також є найбільшим можливим числом. На сторінці розгортання сказано вказати максимальну кількість користувачів, яких потрібно балансувати на один хост сеансів, а на сторінці термінології додано, що за великого одночасного навантаження підключень, коли кілька користувачів підключаються одночасно, кількість сеансів на хості сеансів може перевищити ліміт. Learn також пише, що якщо знизити ліміт на хості сеансів, поки на ньому є активні сеанси користувачів, зміна на ці сеанси не впливає.
Автомасштабування це змінює. На сторінці створення та призначення сказано, що якщо ви використовуєте автомасштабування для пулу хостів із спільним доступом, потрібно налаштувати власний MaxSessionLimit і не можна використовувати значення за замовчуванням. У глосарії автомасштабування Learn визначено цифри, що тут важливі: доступна ємність пулу хостів дорівнює максимальному ліміту сеансів, помноженому на кількість доступних хостів сеансів, а використана ємність пулу хостів це кількість активних і відключених сеансів, поділена на цю ємність. Власний приклад зі сторінки створення та призначення: два хости сеансів із лімітом 20 сеансів дають доступну ємність 40 сеансів. За порогу ємності 75 відсотків автомасштабування вмикає третій хост, щойно на хостах з'являється понад 30 сеансів, і ємність стає 60.
Breadth-first і автомасштабування
План масштабування задає алгоритм балансування навантаження для кожної фази. На сторінці сценаріїв сказано, що для пулів хостів із спільним доступом автомасштабування ігнорує алгоритм із налаштувань пулу хостів і застосовує балансування навантаження на основі розкладу, а на сторінці створення та призначення зазначено, що вибір, зроблений у розкладі, має пріоритет над вибором у початкових налаштуваннях пулу хостів. Ця сторінка також рекомендує breadth-first для фази зростання навантаження, щоб розподіляти користувачів між наявними хостами та зберігати швидкий час доступу. У поширених запитаннях про автомасштабування наведено приклад на весь день: breadth-first у фазах зростання навантаження та пікового навантаження, depth-first у фазах спаду та поза піком, щоб автомасштабування могло консолідувати сеанси.
Про те, як визначаються фази розкладу, дивіться в статті фази розкладу автомасштабування.
Перший сценарій автомасштабування в Learn використовує breadth-first у фазі зростання навантаження. У пулі шість хостів сеансів, поріг ємності 30 відсотків, мінімальна частка хостів 30 відсотків і максимальний ліміт сеансів 5. Автомасштабування запускає два хости, щоб виконати мінімум, адже 30 відсотків від шести дорівнює 1,8, яке округлюється вгору до двох. Доступна ємність становить 10.
- Троє користувачів входять у систему. Оскільки алгоритм breadth-first, їхні сеанси розподіляються між двома працюючими хостами. Використана ємність становить 30 відсотків, що не перевищує порогу, тож автомасштабування нічого не запускає.
- Четвертий користувач входить у систему. Використана ємність становить 40 відсотків, що вище за поріг, тож автомасштабування запускає третій хост. Ємність зростає до 15, а використана ємність знижується до 27 відсотків.
- П'ятий користувач підіймає показник до 33 відсотків, тож запускається четвертий хост. За 5 сеансів на 4 хостах ємність становить 20, а використання 25 відсотків.
Таблиця Learn продовжується: 6 сеансів на 4 хостах дають 30 відсотків, тож нічого не запускається, а 7 сеансів на 4 хостах дають 35 відсотків, тож запускається п'ятий хост, і ємність стає 25 (28 відсотків). Оскільки в цьому прикладі ліміт дорівнює 5, кожен хост додає 5 до доступної ємності.
Вартість і продуктивність
Learn прямо описує цей компроміс. Breadth-first називають ідеальним для організацій, які ставлять на перше місце користувацький досвід, адже ресурси хостів, як-от ЦП, пам'ять і диск, зазвичай менше навантажені. Depth-first називають ідеальним для організацій, які дбають про витрати, адже коли один хост заповнюється повністю, перед ним, тобто при меншій кількості користувачів, простіше зменшити кількість увімкнених хостів.
Два алгоритми можна поєднати в одному плані масштабування, як показано в прикладі поширених запитань про автомасштабування, описаному вище в розділі «Breadth-first і автомасштабування». Те, що автомасштабування робить у фазі спаду, зокрема примусовий вихід із системи та вимкнення всіх хостів після робочих годин, розглянуто в статтях цієї серії про depth-first і плани масштабування; див. також сутність план масштабування.
Як налаштувати
Вам потрібна роль Desktop Virtualization Host Pool Contributor. На порталі Azure:
- Знайдіть і виберіть Azure Virtual Desktop, потім виберіть Пули хостів і потрібний пул.
- Виберіть Properties.
- Для параметра Load balancing algorithm виберіть у випадаючому списку «у ширину» (breadth-first), а для Max session limit введіть значення.
- Натисніть Зберегти.
У PowerShell Update-AzWvdHostPool приймає -LoadBalancerType і -MaxSessionLimit. На сторінці Learn про балансування навантаження показано, як задати режим «у ширину» без зміни максимального ліміту сеансів:
$parameters = @{
Name = '<HostPoolName>'
ResourceGroupName = '<ResourceGroupName>'
LoadBalancerType = 'BreadthFirst'
}
Update-AzWvdHostPool @parametersЩоб перевірити результат, на тій самій сторінці використовується Get-AzWvdHostPool @parameters | Format-Table Name, LoadBalancerType, MaxSessionLimit. Еквівалент в Azure CLI: az desktopvirtualization hostpool update --resource-group <ResourceGroupName> --name <HostPoolName> --load-balancer-type BreadthFirst. Learn описує блок PowerShell як налаштування режиму «у ширину» «без зміни максимального ліміту сеансів», тож поточний ліміт залишається без змін. Щоб задати і ліміт, додайте -MaxSessionLimit зі своїм значенням. У прикладах Learn для режиму «у глибину» ліміт дорівнює 10: MaxSessionLimit = '10' у PowerShell і --max-session-limit 10 в Azure CLI. Розділ Learn про режим «у глибину» зазначає, що для визначення максимального ліміту сеансів можна використовувати Azure Virtual Desktop Insights, щоб відстежувати кількість сеансів на кожному хості сеансів, і переглядати продуктивність хостів сеансів. Для локальної роботи Learn серед передумов називає розширення Azure CLI desktopvirtualization або модуль PowerShell Az.DesktopVirtualization.
Де можуть виникнути несподіванки
- Режим відведення за умов автомасштабування. Для пулів із спільними хостами Learn пише, що автомасштабування перезаписує режим відведення на ВМ, які входять до масштабування. Тому для ВМ, які мають залишатися без змін (наприклад, під час оновлення), використовуйте теги виключення. Про це йдеться і на сторінці сценаріїв автомасштабування, і в поширених запитаннях щодо автомасштабування, тож перевіряйте тег виключення на кожному хості, який раптово змінює стан.
Пов’язане
- Балансування навантаження у ширину
- Балансування навантаження у глибину
- пул хостів AVD
- Пул спільних хостів
- Azure Virtual Desktop
Джерела
- Microsoft Learn: налаштування балансування навантаження пулу хостів в Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: створення та призначення плану автомасштабування
- Microsoft Learn: термінологія Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: Deploy Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: поширені запитання про автомасштабування
- Microsoft Learn: Сценарії автомасштабування для Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: глосарій автомасштабування для Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: Update-AzWvdHostPool
FAQ
Чи є breadth-first алгоритмом балансування за замовчуванням?
Портал пропонує обидва алгоритми під час створення пулу хостів із спільним доступом (pooled), а на сторінці розгортання Learn сказано обрати breadth-first або depth-first залежно від шаблону використання. На сторінці Learn про балансування навантаження алгоритм за замовчуванням не названо. Там лише зазначено, що якщо під час першого створення пулу хостів обрати breadth-first, максимальне обмеження кількості сеансів за замовчуванням становить 999999, що також є найбільшим значенням, яке можна встановити.
Чи розподіляє breadth-first сеанси абсолютно рівномірно?
Ні. Microsoft Learn зазначає, що алгоритм вибирає випадковим чином із половини доступних хостів з найменшою кількістю сеансів. Тому новий сеанс не потрапляє автоматично на найменш навантажений хост, і деякі сеанси можуть розподілятися нерівномірно.
Чи використовують breadth-first персональні пули хостів?
Ні. Learn зазначає, що балансування навантаження не застосовується до персональних пулів хостів, оскільки користувачі завжди мають відповідність 1:1 із хостом сеансів. Принципи breadth-first і depth-first стосуються лише пулів хостів зі спільним доступом.