Балансування навантаження depth-first в Azure Virtual Desktop: пояснення
Партнер · Нейтральний партнер: Nerdio
By Mirko Peters ·
Балансування depth-first надсилає кожен новий сеанс на доступний хост сеансів із найбільшою кількістю сеансів, доки той не досягне максимального ліміту сеансів. Ця стаття крок за кроком пояснює це правило та його обмеження.
Automatically translated with AI from the original post. Read the English original
Depth-first надсилає кожен новий сеанс користувача на хост сеансів, який уже має найбільше сеансів, доки цей хост не досяг максимального ліміту сеансів. Коли хост заповнений, починає заповнюватися наступний. Правило просте, і саме через нього в спільному пулі хостів одні хости можуть бути повністю зайняті, а інші порожні.
Головне
- Depth-first запитує хости, які приймають нові підключення й не досягли максимального ліміту сеансів, а потім обирає той, де найбільше сеансів. У разі рівності обирається перший хост із результатів запиту.
- Максимальний ліміт сеансів є обов'язковим. Коли кожен хост його досягає, потрібно підвищити ліміт або додати хости сеансів.
- Користувач з активним або відключеним сеансом повертається на той самий хост, навіть якщо ввімкнено режим drain. Користувача без сеансу ніколи не направляють на хост у режимі drain.
- Хост на межі ліміту все ще показується як Available на порталі, якщо проходить перевірки працездатності, тож статус не говорить, чи може він прийняти нові сеанси.
- За великого одночасного навантаження на вхід кількість сеансів на хості може перевищувати максимальний ліміт сеансів, згідно з сторінкою термінології Learn's.
Ця стаття пояснює алгоритм для спільного пулу хостів. Порівняння з breadth-first «Breadth-first vs depth-first: which load balancing algorithm should a host pool use» дивіться в окремій статті. Джерела наведено в кінці.
Що робить depth-first
У статті про балансування навантаження Microsoft Learn depth-first описано як підхід, який намагається повністю завантажити один хост сеансів за раз. Learn називає його ідеальним для організацій, що враховують витрати й хочуть точніше контролювати кількість доступних хостів сеансів у пулі хостів, адже так легше зменшувати кількість увімкнених хостів, коли користувачів менше. На практиці нові сеанси залишаються на одному хості, доки не буде досягнуто його максимального ліміту сеансів, і лише тоді переходять на наступний.
Алгоритм застосовується лише до спільних пулів хостів, де кілька користувачів ділять один хост і користувач, що повертається, може потрапити на інший хост. У персональному пулі, за словами Learn, користувач завжди прив'язаний 1:1 до хоста, і балансування навантаження не застосовується.
Правило вибору крок за кроком
Коли користувач без наявного сеансу в пулі підключається, балансувальник навантаження, згідно з Learn, робить таке:
- Він запитує хости сеансів, які приймають нові підключення й не досягли максимального ліміту сеансів.
- Серед них обирає хост з найбільшою кількістю сеансів.
- Якщо кілька хостів мають однакову кількість сеансів, обирає перший хост із результатів запиту.
З такого формулювання випливають два наслідки.
- Хости на межі ліміту пропускаються. Хост, який досяг ліміту, не потрапляє до списку кандидатів.
- Хости, які не приймають підключення, пропускаються. У таблиці статусів Learn хости Shutdown і Unavailable позначено як недоступні для балансування навантаження, а хост у режимі drain не розглядається для користувача без сеансу.
Приклад із практики
Цифри тут є ілюстрацією, побудованою на основі правила, а не прикладом з Learn. Візьмемо три хости, H1–H3, з максимальним лімітом сеансів 5. Усі вони приймають підключення і всі порожні.
| Подія | H1 | H2 | H3 | Чому |
|---|---|---|---|---|
| Старт | 0 | 0 | 0 | |
| Користувач 1 | 1 | 0 | 0 | Нічия між трьома хостами, перемагає перший хост у запиті |
| Користувачі 2–5 | 5 | 0 | 0 | H1 завжди має найбільше сеансів серед тих, що нижче за ліміт |
| Користувач 6 | 5 | 1 | 0 | H1 досяг ліміту і пропускається, H2 і H3 мають однакову кількість |
| Двоє користувачів виходять із H1 | 3 | 1 | 0 | |
| Користувач 7 | 4 | 1 | 0 | H1 знову має найбільше сеансів і знову нижче за ліміт |
Останній рядок важливий. Прогалини на заповнених хостах спочатку заповнюються, і лише потім порожні хости отримують нових користувачів. Саме тому сеанси продовжують концентруватися на перших хостах.
Що робить максимальний ліміт сеансів
Learn називає максимальний ліміт сеансів обов’язковим для режиму depth-first. Це сигнал для переходу до наступного хоста, тож без нього в алгоритму не було б точки зупинки. Порада Learn щодо його вибору коротка: використовуйте Azure Virtual Desktop Insights, щоб відстежувати сеанси на кожному хості та оцінювати продуктивність хостів. Для breadth-first типовий ліміт становить 999999, це також найбільше допустиме значення. У примітці Learn сказано, що для depth-first слід змінити ліміт на число, яке відповідає вашим вимогам, щоб зберегти добрий користувацький досвід.
Цей ліміт є тим самим значенням, яке визначає ємність автомасштабування. У глосарії Learn щодо автомасштабування доступна ємність пулу хостів визначається як максимальний ліміт сеансів пулу, помножений на кількість доступних хостів сеансів. У статті про план масштабування прямо сказано не використовувати типове значення для пулу хостів із автомасштабуванням.
Орієнтири для значення
У рекомендаціях щодо розміру Learn наведено максимальну кількість користувачів на vCPU для хостів із кількома сеансами: 6 для легкого, 4 для середнього, 2 для важкого і 1 для потужного навантаження. Для легкого рівня максимум у таблиці становить 6 користувачів на vCPU, тобто 48 користувачів на хості з 8 vCPU. Learn називає ці цифри загальними орієнтирами для початкових оцінок продуктивності й описує підхід із пілотним тестуванням і підхід із симуляцією для планування ємності. Покрокове обчислення наведено в статті «How to size the maximum session limit per session host».
Обираючи ліміт, враховуйте, що depth-first навмисно доводить перші хости до нього. Саме в цьому полягає суть алгоритму, тож ліміт має бути навантаженням, яке ви готові витримувати на хості протягом цілого робочого дня, а не лише теоретичним максимумом.
Поведінка, що дивує адміністраторів
Повний хост усе ще виглядає справним. У таблиці статусів Learn сказано, що хост сеансів, який досяг максимального ліміту сеансів, але пройшов перевірки стану, і далі відображається як Available. Не використовуйте статус, щоб визначити, чи заповнений хост; використовуйте кількість сеансів.
Право на отримання нових сеансів визначає стан здоров’я. У таблиці статусів Learn сказано, що нові сеанси розподіляються на хости зі статусами Available, Needs Assistance (невдала нефатальна перевірка стану, тож користувацький досвід може погіршитися), Upgrading та Upgrade Failed. Хост у статусі Shutdown або Unavailable не використовується. Поєднавши таблицю статусів із правилом вибору (це висновок, а не твердження Learn), можна дійти висновку, що найзаповніший хост залишається першим у черзі навіть у статусі Needs Assistance, тож перевіряйте цей статус, перш ніж вважати розподіл сеансів здоровим.
Користувачі, які повертаються, обходять правило. Якщо користувач уже має активний або відключений сеанс у пулі та знову входить, балансувальник навантаження спрямовує його на той самий хост. Це діє навіть тоді, коли на ньому ввімкнено режим дренажу. Тому відключені сеанси утримують хост у роботі для їхніх власників, доки ті не вийдуть із системи.
Зниження ліміту не завершує сеанси. Learn пише, що зниження ліміту на хості з активними сеансами не впливає на ці сеанси. Хост може залишатися понад новим лімітом, доки користувачі не вийдуть із системи.
Ліміт можна перевищити. На сторінці термінології сказано, що за великого навантаження паралельних підключень, коли кілька користувачів одночасно підключаються до пулу вузлів сеансів, кількість сеансів, створених на вузлі сеансу, може перевищити максимальний ліміт сеансів. Окремо на тій самій сторінці очікуваний сеанс користувача описано як заповнювач, що резервує місце для користувача, поки триває вхід. Це може тривати від 30 секунд до п’яти хвилин залежно від профілю користувача. За режиму depth-first вузол, який заповнюється, також є тим, що приймає сплеск входів (це висновок із правила вибору).
Пул може заповнитися повністю. Learn позначає це як важливе: коли всі вузли досягають ліміту, його потрібно підвищити або додати вузли.
Де depth-first доречний у дизайні
Depth-first визначає лише розміщення сеансів. Економічний ефект залежить від того, чи вимикаються неактивні вузли. Learn описує автомасштабування для пулів із спільним доступом як увімкнення та вимкнення віртуальних машин на основі визначених вами порогів ємності та розкладів. У його часті запитання depth-first рекомендовано для періодів зниження навантаження та позапікових годин, щоб автомасштабування могло зосередити сеанси на мінімальній кількості вузлів. На сторінці сценаріїв автомасштабування Learn сказано, що для пулів вузлів із спільним доступом автомасштабування ігнорує алгоритм балансування навантаження з налаштувань пулу вузлів і застосовує алгоритм із розкладу. Ця взаємодія описана в окремій статті «Балансування навантаження depth-first і автомасштабування: як розклад перевизначає налаштування пулу вузлів». Ця стаття стосується автомасштабування керування живленням, яке сторінка сценаріїв позначає як загальнодоступне.
На сторінці розміру Learn є застереження щодо розміру вузлів. Для 20 і більше користувачів на одну віртуальну машину кілька менших віртуальних машин працюють краще, ніж одна-дві великі. Learn додає, що за наявності багатьох менших віртуальних машин простіше вимкнути ті, яким потрібне оновлення або які не використовуються, оскільки на більшості з них немає активних користувачів. На тій самій сторінці breadth-first названо альтернативою, коли багато користувачів входять одночасно, а це суперечить depth-first.
Налаштування depth-first на порталі
Потрібна роль «Учасник пулу вузлів віртуальних робочих столів Desktop Virtualization» для пулу вузлів із спільним доступом.
- Відкрийте Azure Virtual Desktop на порталі Azure й виберіть Host pools.
- Виберіть пул вузлів, а потім Properties.
- Установіть для Load balancing algorithm значення depth-first і введіть значення в полі Max session limit.
- Натисніть Зберегти.
Learn зазначає, що можна налаштувати один алгоритм одночасно і змінювати його будь-коли. Learn також має вкладки Azure PowerShell і Azure CLI для цього параметра, які тут не наведено.
Джерела
- Microsoft Learn: налаштування балансування навантаження пулу хостів в Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: термінологія Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: Статуси хостів сеансів і перевірки працездатності в Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: Рекомендації щодо розміру віртуальних машин хостів сеансів
- Microsoft Learn: створення та призначення плану автомасштабування для Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: Azure Virtual Desktop autoscale FAQ
- Microsoft Learn: глосарій автомасштабування для Azure Virtual Desktop
- Microsoft Learn: Сценарії автомасштабування для Azure Virtual Desktop
FAQ
Що відбувається, коли всі хости сеансів досягають максимального ліміту сеансів?
Microsoft Learn каже, що в такому разі потрібно або збільшити максимальний ліміт сеансів, або додати хости сеансів до пулу хостів. Depth-first розглядає лише хости нижче за ліміт, тож кандидатів не залишається (це наше прочитання правила вибору). Learn не пояснює, що побачать користувачі.
Чи вимикає depth-first хости сеансів самостійно?
Ні. Балансування навантаження лише визначає, який хост отримає новий сеанс. Learn описує автомасштабування як функцію, яка вмикає й вимикає віртуальні машини в спільних пулах хостів на основі порогів місткості та розкладів. Depth-first залишає деякі хости з малою кількістю сеансів або без них, що полегшує їх вимкнення.
Чи можна використовувати depth-first у персональному пулі хостів?
Ні. Learn пише, що балансування навантаження не застосовується до персональних пулів хостів, оскільки кожен користувач має зв'язок 1:1 із хостом сеансів. У персональних пулах використовується автоматичне або пряме призначення.